Із першого погляду чум оленярів – дуже проста, та що там проста, геть примітивна конструкція. Здавалося б, а що там будувати цей чум? Раз-раз і готово. Але не все так просто.
Як форма житла чум поширений на величезній території від Кольського півострову, Північного Поволжя, Прикам’я, Уралу, майже по всьому Сибіру, включаючи його південні частини. Чум набув розповсюдження у доволі різних народів — фіно-угорських, тюркських, самодійських, монгольських і тунгуських. Зокрема, чум побутує у північних саамів і північних комі, хантів, ненців, кетів, північних якутів, ороків, евенів, нганасанів, тувинців-тоджинців і алтайців (найпівденніше, де його зафіксовано).
Здавалось би, встромив палицю в сніг, поставив навколо неї будиночком ще 40 жердин, накрив шкурами – і житло готове: це вам не мільйони на іпотеку збирати і віддавати потім багато-багато років.
Однак, із, здавалося б, простим чумом не все так просто. Як і жителі міст довго і пнудно йдуть до іпотеки, жителям тундри теж доводиться чимало потрудитися, щоб мати своє комфортне і просторе житло, до того ж ще й надійне, тепле і здатне протистояти будь-якій хуртовині і морозам.
Дізнавшись, скільки в перерахунку це коштує на американські долари, можна злегка отетеріти. Багатко кому зараз впаде з очей пелена, в якій житло оленярів уявлялося таким собі простим і доступним наметом. Але ж ні!
Чум для оленярів – як конструктор Лего. Коли хлопець одружується і веде свою молоду дружину в тундру, жити окремо від батьків і пасти вже своє власне стадо оленів, ще невелике, всього-то кілька десятків голів, чум у них з дружиною буде зовсім маленький, щоб хіба що удвох поміститься …
А далі – рік від року десяток за десятком збільшувати поголів’я свого стада, шкуру кожного забитого на їжу або щоб продати м’ясо оленя, дружина буде дбайливо виробляти і складати на нарти-сховище, щоб з роками накопичити потрібну кількість і … пошити новий покрив, більше першого, щоб чум став просторішим і можна було заводити дітей.
А чоловік, поки вона зшиває в величезне полотно шкури-нюкі, в цей час буде заготовлювати нові жердини – довші, товстіше і більші, ніж були в попередньому чумі.
На повноцінний чум потрібно 40 хороших довгих жердин і близько 80 оленячих шкур.
Нескладно здогадатися, що знайти жердини в тундрі – то ще те заняття. Їх доводиться або купувати, або їхати спеціально за ними далеко в лісотундру, де є високі модрини та сосни.
Зі шкурами ще складніше. Їх потрібно накопичувати, адже взяти і забити, щоб можна було побудувати чум, відразу 80 оленів оленевод не може собі дозволити.
Наприклад, в середньомут десь трохи більше 200 голів. У рік воно дає приплід близько 40 молодих оленів, збільшуючи стадо. Але всі 40 теж не можна забити, адже потрібно, щоб стадо росло і збільшувалося поголів’я і «активи» сім’ї, а ще бувають хвороби, хижаки… До того ж, частина шкур йде на виготовлення одягу, взуття, ними потрібно стелити замість дивана і простирадла в чумі …
На фото вище видно, що частина чума покрита оленячими шкурами, а частина – синім штучним покриттям. Це як раз той випадок, коли сім’я ще не може собі дозволити повністю накрити житло шкурами. У наш час оленярам стало трохи легше, тому що з’явилася можливість частково використовувати брезент або промисловий текстиль. А ось в давні часи все було набагато складніше: влітку обходилися берестою, а ось взимку наступали складні часи.
Літній і зимовий чум у оленярів відрізняється. Літній чум легкий, і у нього тільки зовнішній шар зі шкір (30-40 штук), а у зимового ще й внутрішній шар складається з шкур хутром всередину, щоб зберігати тепло і економити дорогоцінне топливо.
Основою чума є є головний товсті жердину. Це центральна вісь, і цей шест вважається священним. На нього спираються всі інші 40 жердин.
Ну і на них зверху укладаються і закріплюються нюкі – шкури.
Чум збирає і ставить жінка. Це її обов’язок під час касланія (переїздів). Але чоловіки допомагають поставити чум, адже ставити його жінці одній і важко, і довго. Правильніше заощадити сили і час.
Розбирають і збирають чум влітку приблизно раз на місяць, взимку – раз в два місяці. Це якщо стадо не дуже велике. А ось якщо стадо оленів у сім’ї велике, то їм потрібна більша площа пасовища, і іноді навіть взимку доводиться «переїжджати» раз в 2-3 тижні, а влітку і того частіше.
Пол всередині чума застлюється, в залежності від достатку сім’ї, або хмизом, або циновками, або викладається пофарбованими дошками. На які потім кладуть шкури і домашнє начиння.
У центральній частині чума – вогнище або металева піч, на якій і їжу готують, і якою опалюють чум.
Ну і тепер про гроші.
Як ви думаєте, скільки може коштувати хороший зимовий чум? Відповідь буде досить несподівана.
Одна хороша правильно вироблена для чума оленяча шкура в роздробі коштує в перерахунку близько 260 доларів. Таким чином, 80 шкір для покриття хорошого зимового чума обійдуться, якщо купувати їх за гроші, мінімум в 20 тисяч доларів! А якщо додати сюди жердини, нарти для перевезення нюков і жердин, дошки для підлоги і саму просту пічку, то вартість чума ще більше зросте!
Як однокімнатна квартира в глибинці.
Зрозуміло, оленярі не купують свої чуми за готівку, а «використовують» оленів. Але все рівно на «будівництво» гарного будинку потрібен не один рік, щоб накопичити потрібну кількість шкур і жердин …
А ось коли чум вже є, тоді шкури можна і продавати, маючи хороший дохід на додаток до доходу від продажу м’яса і риби.