Від спартанців у наш час залишилися тільки легенди і перекази, що так-як дійшли до наших часів. Із их свідчень, які зараз навіть включені до світньої шкільної програми випливало, що народ цей жив за доволі дивними жорсткими військовими суворими законами.
Саме сила цінувалася в Спарті, і якщо вірити стародавній легенді, слабких новонароджених вони кидали в прірву. Але з віком кожна людина втрачає свою силу і зрештою стає безпорадною.
Про те, що ж відбувалося із старими людьми нам в школі не розказували? А вам цікаво? Якщо так “Файна сторінка” пропонує читати далі.
Життєвий уклад спартанців
Ксенофонт, полководець і за сумісництвом письменник Стародавньої Греції, дивувався, звідки настільки могутня сила в країні з невеликим числом населення. У підсумку він дійшов висновку, що причиною тому є грамотний підхід держави до устрою життя.
Слабких немовлят у Спарті не залишали, на життя мали право тільки міцні здорові діти
Вся система виховання була заточена під суворі військові умови виживання. Хлопчиків віком від семи і до двадцяти років відправляли в спеціальні інтернати військового типу. Тут вважали, що вони – власність країни, тому повинні піти з сім ‘ї. Школи державного типу були відмінною рисою Спарти.
Протягом усіх шкільних років хлопчики загартовувалися, тренувалися, вдосконалювали свої навички (мова йде про бойове мистецтво, майстерність, військові тактичні прийоми). Навчалися вони і специфічній риториці. Головне завдання – висловити власні думки максимально коротко і чітко. Мета – сформувати громаду, що складається з корисних для суспільства особистостей, а не слухняних солдатів, що йдуть бездумно на смерть.
Спартанські хлопчики з раннього дитинства навчалися в спеціальних інтернатах військового типу
Бували випадки, коли хлопчиків провокували на бійки їхні ж наставники. Таким чином вони визначали, хто з вихованців відрізняється особливою спритністю і силою, а хто є природженим мудрим організатором. Тут було вкрай важливо знати, як поведуть себе хлопці в тій чи іншій ситуації в реальній ситуації.
Виходячи зі здібностей дитини, її визначали або в солдати, або в керівний склад
Після такого своєрідного і досить жорсткого тесту їх розподіляли – когось готували до солдатської служби, а когось до офіцерської. Дуже багато спартанців були чудовими спортсменами. Вони ставали учасниками Олімпійських ігор і вигравали серйозні нагороди.
Тільки найталановитіші і найсильніші ставали полководцями
Деякі згодом ставали чиновниками і виконували адміністративні функції. Державна машина тут працювала чітко, ідеально, без збоїв. У чиновники потрапляли виключно філософи – люди, які відрізняються мудрістю, безкорисливістю, умінням об ‘єктивно оцінювати навколишній світ.
Ставлення до сім ‘ї і шлюбу в Спарті було утилітарне
Що стосується сім ‘ї і шлюбу, то ставлення до них було в Спарті утилітарним. Тут буквально все зводилося до інтересів країни. Мало це відношення і до подружжя. За умови, що чоловік став інвалідом, слабким і дряхлим, а дружина ще була молодою і сильною, він був зобов ‘язаний поступитися нею більш сильному чоловікові.
Пенсійний вік у спартанців наступав тільки після 60 років
Велика частина молодих людей виховувалася саме солдатами. Зі служби їх відпускали тільки в 60-річному віці. За нашими мірками це занадто жорстко, але вони були на повному забезпеченні держави.
Цей показник вказує і на якість здоров ‘я спартанців. Щоб піти в такому віці зі служби, воно повинно було бути практично ідеальним. На пенсії солдатам виділялася земля, але було чимало таких, які поверталися назад в армію або ставали місцевими вартовими правопорядку.
Система влади
Управлянням Спарти займалася рада старійшин, яку називали Герусією. Ця рада складався всього із 28 осіб які були старші за шістдесят років. До завдань ради входило приймати державні закони і бути присяжними в суді.
Головною ланкою в системі органів влади виступала колегія ефорів з п ‘яти осіб. Їх обирали строком на один рік. Ефори наділялися повноваженнями приймати важливі рішення і зміщувати із трону царя. До них ставилися з повагою, як до мудреців. Чимало ефорів були практикуючими філософами, які залишили після себе цілі праці з філософії.
Літні спартанці могли займатися сільським господарством.
Таким чином, у спартанців, які дослягли пенсійного віку було чотири шляхи. Вони могли стати фермерами, піти на службу в поліцію, бути старійшинами або ефорами.