Афон – одне з небагатьох місць світу, куди жінкам заборонено не те що ступати, а навіть наближатися. Відтак туристичні групи, у яких є жінки, можуть лише милуватися Афоном з відстані 500 м. На такій дистанції від нього пливуть пороми, які відправляються з містечка Уранополіс (східна частина півострова Халкідікі, Греція).
Афон – це свята гора, яка омивається Егейським морем. Довжина півострова, на якому вона розташована, – 60 км, а ширина – від 8 до 12 км. Загальна площа – понад 300 кв. км. Найвища вершина – 2032 м.
Ціна квитка на пором 20 євро, тривалість подорожі – три години. Окрім того, що для вас тут зроблять екскурсію різними мовами, ви також зможете можна купити ікони та брошури, випити кави чи з’їсти тістечко.
Під покровом Богородиці
Відповідно до міфології, Афон – ім’я одного із фракійських гігантів. Згідно із старими писаннями, під час боротьби з богами Афон кинув на Посейдона величезну скалу, але промахнувся. Кам’яна брила впала на місце, де зараз і знаходиться гора Афон. З часом гора дала назву півострову.
Відповідно до церковних писань, у 44 році Матір Божа разом із апостолами прямувала на Кіпр, але їх в дорозі застала буря. Як тільки корабель наблизився до узбережжя, то всі мармурові ідоли людською мовою сповістили про те, що на Афон ступила Богородиця. Всі, хто це побачив, одразу ж прийняли християнство. А сама гора стала територією Божої Матері.
З того часу вважають, що сама Богородиця опікується цими місцями. Відтак жінкам сюди ходити заборонено. Є легенда, що дочка імператора Феодосія Великого Плакідія у IV-V столітті надумала відвідати Афон, проте так туди й не потрапила. Адже почула голос Матері Божої, яка заборонила їй це робити. Царівна послухалася, а після повернення збудувала храм Святого Великомученика Дмитра.
В середині Х століття півострів Афон назвали місцем перебування монахів. Згодом монахи розширили заборону Діви Марії. В результаті тут немає навіть тварин жіночого роду. Кажуть, що дикі птахи тут навіть не в’ють гнізда і не відкладають яйця. Виняток ченці роблять тільки для курей. Їхні яйця використовують як матеріал при іконописі.
Варто сказати, що сюди заборонено заходити навіть безвусим юнакам. Адже своїм виглядом вони можуть нагадати монахам жінку і збити їх з думок праведних. А жінкам, які порушують заборону, відповідно до тутешніх законів, загрожує річне перебування у місцевій в’язниці.
1000 років за одними законами
Держава монахів Афон територіально входить до складу Греції. Проте має спеціальний статус, оскільки церковна влада належить не афінському патріарху, як на решті території, а підпорядковується Вселенському патріарху у Константинополі, хоч має адміністративну незалежність і від нього. Керує Афоном орган, до якого входять представники кожного з 20 монастирів.
Усі монастирі на Афоні живуть за законами, встановленими ще у візантійську епоху. А правила відвідування Афона були прописані ще в 1060 році.
Зараз тут 20 монастирів, з них 17 грецьких, один російський, один болгарський і ще один – сербський. Всі вони живуть за старим юліанським календарем, який відстає на 13 днів. А доба тут визначається за візантійським годинником. Тобто час завжди випереджує грецький на три години влітку і на сім – взимку.
Добу монахи ділять на три частини. Відтак кожних вісім годин вони змінюють свої діяння: молитва, робота, відпочинок.
Наразі у 20 монастирях тут проживає приблизно 2000 людей. Кожен із ченців має свої обов’язки: хтось малює ікони, хтось обслуговує паломників і т.д..
Монахи не бояться смерті. Сприймають її як щось незворотне і природне. На Афоні навіть сформувався культ поховання. Тут немає трун чи гробів. Адже тіло обвивають мантією і хоронять на три роки. Після цього розкопують. Якщо тіло повністю не стліло, то вважають, що монах не жив праведно. Відтак вони знову його закопують і далі дуже сильно за нього моляться. Якщо тіло повністю стліло, то кістки омивають у воді з вином, витирають і переносять їх у склеп.
Монастир Григорія розташований на відстані 20 м від землі над рівнем моря. Споруджений у ХІІІ столітті. Побудований на тому ж місці, де в античні часи був розміщений храм Посейдона. Зараз тут 90 монахів, 70% з яких мають вищу освіту. Це один із найосвіченіших монастирів.
Монастир Симонопетра стоїть на високі 330 метрів. Його засновником був преподобний Симон, який жив тут в кінці ХIІІ століття. Внаслідок страшної пожежі наприкінці ХІХ століття монастир згорів. Відновлювали його завдяки пожертвам. Над монастирем є найбільший на півострові парк сонячних батарей, які забезпечують монастир електроенергією.
Монастир Пантелеймона – російський монастир, розташований поруч з невеликою затокою. Заснований в ХIV столітті. Зараз тут 70 монахів, які приїхали із Росії, всі вони мають грецьке громадянство. В центрі монастиря – дзвіниця, у ній 33 дзвони, які вилиті в Москві. Один із них – другий за величиною у світі. Його вага 13 тонн, із них 800 кг – золото і 1 тонна срібла.
Монастир Ксиропотам знаходиться на висоті 200 метрів над рівнем моря та освячений 40 мучениками. Славиться колекцією ікон. В монастирі проживає 40 монахів. І він є найбагатший на Афоні. Тут знаходиться найбільша частина хреста, на якому був розіп’ятий Ісус Христос.
Монастир Дохіар – один із найстаріших, побудований у 966 році. Зараз тут мешкає 35 монахів. В центрі монастиря – церква Михаїла та Гавриїла, побудована у ХVI столітті. У високій башті на останньому поверсі розташована бібліотека, в якій є 44 рукописні манускрипти та 200 друкованих видань. У скарбниці – унікальна ікона Божої Матері ХVII століття.
Монастир Діонісія заснований в ХІV столітті, він розташований на вузькій і крутій скелі на висоті 80 м над рівнем моря. В монастирі мешкає 75 монахів. В ХVI столітті тут побудована вежа, висота якої 25 м. Головний собор побудований в центрі вузького двору і посвячений Івану Хрестителю. В монастирі є відома фреска, яка зображує апокаліпсис.
Тетяна СОБОЛИК