Через цю ситуацію в салоні краси я не могла спати. Ну чому в нас так? Чому досі люди йдуть на ці “уступки в мові”.
Вчора я записалася в один з салонів Києва на складне фарбування, яке зайняло більше трьох годин.
Нічого не скажу, гарне приміщення і люди, які там працюють.
При вході відразу ж запропонували чай чи каву з цукерками.
Все гарно і так скажемо – по-багатому.
Всі дівчатка, які кружляли над своїми клієнтами, мило щебетали і хочу зауважити, нашою рідною українською мовою, хоча деякі клієнтки розмовляли на “сусідській”.
Признаю, після повномасштабного дуже багато киян перейшли на українську мову і це не може не тішити.
Але був серед цього колективу і один чоловік років так – 35.
Видно відразу ж, що роботу свою він любить, як і поговорити з клієнтами, особливо з красивими дамочками, які замінювали одна одну.
По розмові, та й по його вигляду я відразу ж зрозуміла, що він не українець, тому при можливості запитала у своєї колористки, звідки ж прибув до нас цей хлопчина.
– Байрам родом з Азербайджану. Він чудова людина і спеціаліст своєї справи, – відповіла мені Людмила усміхаючись.
Я усміхнулась їй у відповідь і продовжила “клацати” в телефоні.
З клієнтами Байрам розмовляв російською, але це не моя справа.
Але здивувало мене інше.
При нашій розмові з Людою (українською звичайно), підійшов цей Байрам і вмить моя Люда переключилася на російську, бо той, виявляється, української не розуміє.
Я ще перепитала у Людмили, скільки років в Україні він проживає. Відповідь мене спантеличила – 5 років!
Дівчата, це взагалі як? Замість того, щоб сказати людині, щоб пішла на курси української, раз вона тут вирішила жити, працювати і створювати сім’ю, ви переходите на мову, яку він розуміє?
Замість того, щоб навчити його нашої, рідної мови, ви робите йому ведмежу послугу?
Чому моя знайома, переїхавши в Польщу, відразу ж пішла на курси і вже вільно розмовляє польською? Те саме і в Німеччині…
Чому? Чому? Чому? Більше запитань, ніж відповідей.
Навчіться цінувати і поважати свою мову.
Я розумію, це важко, якщо людина приїхала з іншої країни, але ж вона знала, на що йде.
Хіба ні?
Автор – КАРАМЕЛЬКА