– Ось, мамо, це тобі, – з радістю простягнула я мамі пакет з обновками.
– Ну навіщо? Юля, ти ж сама не маєш, у тебе ще кредит. А я якось перебуду в тому, що маю, – стала переконувати мене мама.
Я знала, що у неї реакція буде саме такою, тому і наперед все продумала.
– Мамо, у тебе ювілей. І ти маєш виглядати гарно в цей день. Це мій подарунок для тебе. Так що бери і хутчій приміряти. До свята ще тиждень залишилося, так що якщо щось не підійде, ми це обміняємо.
Мамочко, ти в мене красуня, от тільки останнім часом ти про це забуваєш, а ювілей – якраз найкращий час, щоб все наздогнати, – кажу.
Купила я мамі дуже гарний брючний костюм бузкового кольору, який їй дуже личить. Мамі моїй 55 років, вона висока, струнка, одним словом, красуня, от тільки зовсім про себе забула, постійно намагається вгодити своєму чоловікові і моїй молодшій сестрі Ілоні.
У моєї мами перший шлюб не склався, і вона зі мною, маленькою, років 8 жила сама. А потім познайомилася з дядькою Валерієм і згодом вийшла за нього заміж. У них народилася спільна донечка Ілона. Сестра молодша за мене на 12 років.
Мені зараз 35 років, а сестрі 23. Я давно живу окремо, хоча досі ще незаміжня. Не маю ні чоловіка, ні дітей, вся в роботі. Але така моя постійна зайнятість привела до того, що я зараз фінансово забезпечена і не потребую того, щоб мені хтось допомагав.
Я взяла квартиру під виплату, потім машину, і тепер мені доводиться ще більше працювати, але це аж ніяк не означає, що я не можу зробити мамі кілька приємних подарунків на день народження.
До костюма я мамі ще вибрала дуже гарні туфельки, щоб все пасувало одне до одного, адже мама моя не має жодних туфель на вихід. У неї є одні черевики, в яких вона ходить вже третій сезон, і не збирається міняти, поки вони ще до дір не витерлися. Тож нові туфлі за 4 тисячі гривень вона собі точно не купила би.
Подарувала я також мамі сертифікат на 3 тисячі гривень в салон краси. Там їй сали зробити манікюр і зачіску, щоб вона на своє свято була неперевершена.
На все це я витратила трохи більше 10 тисяч гривень, але аж ніяк не шкодую про це. Моя мама точно заслуговує більшого, і я дам їй це більше, щойно виплачу свої кредити, а поки так.
А от моя молодша сестра не спішить працювати, університет вона закінчила ще рік тому, а роботу досі не знайшла. То їй зарплата не підходить, то посада, то рано вставати.
Я їй пропонувала, що допоможу з пошуком роботи, і навіть вже знаходила для неї кілька цікавих пропозицій, та Ілоні нічого не підійшло.
В підсумку, вона досі живе з батьками і за їхній рахунок. Спить до обіду, а потім приводить себе в порядок – гарний макіяж, модне взуття, і потім вона йде гуляти.
Я мамі не раз казала, що це недобре, але дядько Валерій заступився за доньку і сказав мені, щоб я не втручалася не в свої справи, бо поки він живий, він свою дитину забезпечить. А мені давно пора подумати про своїх дітей.
Тому я і не втручалася, нехай роблять так, як вважають за потрібне.
Але через три дні після того, як я мамі обновки подарувала, їду я машиною з роботи, і бачу, йде моя сестра. Я зупинилася, щоб привітатися, і тут мене наче струмом пронизало – бачу, а Ілона взута в тих нових туфлях, які я подарувала мамі.
У них однаковий розмір, і я це не врахувала. А Ілона скористалася.
– Сідай, сестричко, в машину, –кажу. – Додому підвезу.
– Навіщо мені додому? Я ж лише звідти, – стала обурюватися сестра.
– Додому ми поїдемо, щоб ти перевзулася і не знищила мамині туфлі до того, як вона їх одягне. І як ти посміла взути їх першою?
– А що тут такого? – не бачила проблеми Ілона. – Що я з ними за один день зроблю? І взагалі, я на зустріч запізнююся.
Ілона нервово відписувала комусь повідомлення і я встигла помітити, що у неї новий манікюр. Я зрозуміла, що одними туфлями тут не обійшлося, вона маму добряче підчистила.
Я вийшла з машини, відкрила багажник, витягла звідти свої старі кросівки, які я тримаю про всяк випадок в машині, моло що куди я зайду, а так завжди перевзутися можна.
– Роззувайся, – сказала я сестрі.
– Що? – протягнула Ілона.
– Знімай мамині туфлі.
– А я що, боса піду?
– Ну чому ж боса? От тобі кросівки, у нас теж розміри однакові. До речі, можеш їх не повертати, – кажу сміючись.
Ілоні було не до сміху.
– Тоді завези мене додому, я щось своє взую.
– Е ні, сестричко. Тепер уже йди в цих. Будеш знати, як брати чуже без дозволу.
Поки ми перевзували Ілону, я написала мамі повідомлення, запитала в чому справа.
Мама відписала, що сертифікат в салон краси Ілона і справді виклянчила у неї, мотивуючи це тим, що їй більше потрібно. Але про туфлі мама нічого не знала.
Очевидно, сестра вирішила, що її вчинок залишиться не поміченим, але їй не пощастило, бо в той день вона зустріла мене і я поставила її на місце.
А як ви вважаєте, я правильно зробила?
Спеціально для Українці Сьогодні.