Мама – найрідніше і найдорожче, що у нас є. Тільки чомусь останнім часом виходить так, що саме на рідних людей у нас залишається найменше часу. Коли моя бабуся вирушала навідати свою маму, вона витрачала на це три дні. Один день ішов, щоби дістатися туди на бричці, запряженій кіньми, ще один – аби розповісти і послухати […]
Uncategorized
Дмитро погодився жити окремо, але за однієї умови: квартира повинна бути в пішому доступі до його батьків. Я спершу не розуміла, чим це все може закінчитися, тому пішла на уступки коханому. Не було і дня, щоб ця жінка до нас не зайшла. – Дмитрик любить вареники. Ось, тримай, розігрієш на вечерю. Ти ж їх вмієш лише в магазині купити, – говорила Любов Олексіївна. Дмитро ж в свою чергу не перестав вихваляти переді мною матусю. – А мама сорочки не так прасує. – А мама моркву до плову кружечками ріже. Так смачніше!
Коли я почала зустрічатися з Дмитром, у мене вже було кілька знайомих, які розповідали мені історії з його життя, в які я вперто відмовлялася вірити. Кількох ситуацій з мамою Дмитра мені і особисто вистачило ще на початку наших зустрічей. Наприклад, як вона без запрошення приходить і перевіряє, чи синові чогось не бракує. А може, принесе […]
Моїй мамі одна дорога – в будинок літніх людей. Згадала вона про нас! То по Італіям, то по Іспаніям. Ні житла нам не купувала, ні весілля не оплачувала, ні з дітьми не допомагала. Побудувала собі маєток під Києвом, жила там на своє задоволення. А тепер згадала, що ми в неї є. А коли вона нам була потрібна в дитинстві чи підлітковому віці – маминого сліду годі було й шукати. Залишається влаштувати маму в пансіонат для літніх людей, коли вона не зможе вже жити сама. Відомо, що навіть у платних закладах подібного типу пенсіонерів не особливо шанують і не дбають про них належним чином
Моїй мамі одна дорога – в будинок літніх людей. Згадала вона про нас! То по Італіям, то по Іспаніям. Ні житла нам не купувала, ні весілля не оплачувала, ні з дітьми не допомагала. Побудувала собі маєток під Києвом, жила там на своє задоволення. А тепер згадала, що ми в неї є. А коли вона нам […]
Я маю все життя користуватися її каструлями, тарілками і стаканами. Бабуся чоловіка залишила нам в селі будинок, ми його вже продали, бо дуже потрібно було купити нову машину і закінчувати будівництво будинку Та що витворяє ця бабуська! Куди б її подіти? Ми її, до слова, про це не просили – бабуся сама хотіла жити з нами в місті в двокімнатній квартирі і сама запропонувала такий варіант. Говорила, що ще й з дитиною буде допомагати. Та де там!
Бабуся чоловіка залишила нам в селі будинок, ми його вже продали, бо дуже потрібно було купити нову машину і закінчувати будівництво будинку Та що витворяє ця бабуська! Куди б її подіти? Ми її, до слова, про це не просили – бабуся сама хотіла жити з нами в місті в двокімнатній квартирі і сама запропонувала такий […]
Я вклала в конверт тисячку, купила невеличкий букет квітів, “Вечірній Київ”, бо дуже люблю ці цукерки, і пішла вітати подругу. Ви собі не уявляєте, яка я була розчарована. На столі було все з неділі, те, що не доїли попередні, “елітні” гості, а я мала, зі ще одною сусідкою, це доїдати. Мені від цієї обвітреної ковбаси і сиру ставало не по собі і до цих салатів я не доторкнулася. Просто провести вечір з ниючим животом, в кращому випадку, я не планувала. Так мені образливо стало. Ми стільки років дружили, а тут на тобі
Я не хотіла йти на ту гостину, але пішла, щоб не образити подругу. Але краще б я прислухалася до свого сьомого чуття. З того, що було на столі, я їла лише шоколадні цукерки, які сама ж і принесла, бо не піду ж з пустими руками. Я на цю обвітрену ковбасу з сиром і на салати, […]
Стефо, ну який Василько? Наш син вже давно дорослий чоловік. Він Василь, якому в лютому 35 років виповнилося, але якщо б ти могла так низько зігнутися, то б і шнурки йому на кросівках зав’язувала, – скаржився я дружині. – Він мій син і навіть в п’ятдесят він для мене буде улюбленим сином Васильком, – відповіла дружина. Я не міг дивитися на цей цирк, тому переїхав в його квартиру. За два місяці моя Оля подзвонила і зі сльозами просила повернутися, бо кран потік і нема кому замінити фільтр в пральній машинці
– Стефо, ну який Василько? Наш син вже давно дорослий чоловік. Він Василь, якому в лютому 35 років виповнилося, але якщо б ти могла так низько зігнутися, то б і шнурки йому на кросівках зав’язувала, – скаржився я дружині. – Він мій син і навіть в п’ятдесят він для мене буде улюбленим сином Васильком, – […]
Я повинна своїй мамі 150 тисяч гривень, і вона не хоче зрозуміти, що я не працюю зараз, бо в декреті. Вимагає повернути. У нас з чоловіком було дві квартири. Одну ми з Микитою віддали в оренду, щоб з отриманих від квартирантів грошей платити наші кредити за дві машини. Коли ми з Микитою робили ремонт у будинку, я позичила у мами 300 тисяч гривень. Половину ми вже віддали, а потім я пішла в декрет. Працює лише чоловік, але мама цього не розуміє і просить постійно віддати їй гроші якнайшвидше. Я її не розумію, мама називається. Як можна вимагати гроші, коли в тебе все гаразд, все влаштовано?
Я повинна своїй мамі 150 тисяч гривень, і вона не хоче зрозуміти, що я не працюю зараз, бо в декреті. Вимагає повернути. У нас з чоловіком було дві квартири. Одну ми з Микитою віддали в оренду, щоб з отриманих від квартирантів грошей платити наші кредити за дві машини. У якийсь момент ми вирішили продати обидві […]
Ой, мамо, не видумуй. Ну скільки там наш Юрчик їсть? Йому лише шість років. Я ж тобі висилаю час від часу євро. Повинно вистачати не лише для онука, а й для вас з татом, – сказала мені дочка, коли я подзвонила їй в ту Італію і поставила умову. Або ж вона забирає дитину до себе, як і було обговорено перед їх з Дмитром від’їздом, або ж висилають мені гроші і кожного місяця. Таке враження, ніби дочка просто забула про сина, якого чотири роки тому залишила на мене і поїхала на заробітки
– Ой, мамо, не видумуй. Ну скільки там наш Юрчик їсть? Йому лише шість років. Я ж тобі висилаю час від часу євро. Повинно хватати не лише для онука, а й для вас з татом, – сказала мені дочка, коли я подзвонила їй в ту Італію і поставила умову. Або ж вона забирає дитину до […]
Нова сеньйора в Італії відкрила мені очі на моє ж життя. Щоб багато не розказувати про себе я витягла з кишені телефон і відкрила галерею, де були фото і нашого будинку і шикарного подвір’я і дітей. – А для чого ти тут?, – запитала вона мене. – У тебе є все. Та в нас люди живуть скромніше. У вас не будинок, а королівський замок. – Вже за місяць часу я з чемоданами стояла перед кованою брамою і плакала
Я п’ятнадцять років пробула на заробітках в Італії. Поїхала, коли син закінчував школу. Дочка ходила в десятий клас і також потрібні були гроші на репетиторів та й одягнутися діти гарно хотіли. Ми ж з чоловіком хоч і працювали, та тих грошей ні з заду, ні з переду. Як тільки ми поженилися з Романом, то почали […]
А з ким ти дитину залишила? Вона ж в тебе така, що потребує постійного догляду!, – спитала мене нова дружина мого колишнього чоловіка. – Якого догляду? Ти про що? – Як якого? Ти ж її весь час кудись возиш, на якісь процедури, а не раз і за кордон, бо там спеціалісти кращі. Я розумію, може ти і не хочеш мені це розповідати. Але знай, я все розумію. Дитина це святе. Ось тому Тарас і надсилає тобі щомісяця гроші. Не кинув дитину в біді і після розлучення допомагає. – Я витарабанила на неї очі
– А з ким ти дитину залишила? Вона ж в тебе така, що потребує постійного догляду!, – спитала мене нова дружина мого колишнього чоловіка. – Якого догляду? Ти про що? – Як якого? Ти ж її весь час кудись возиш, на якісь процедури, а не раз і за кордон, бо там спеціалісти кращі. Я розумію, […]