Uncategorized
Uncategorized

Син з невісткою були в своїй кімнаті, і давай розпитувати сина що й до чого, бо йшов на заняття в гарному настрої, а повернувся в не дуже. Ясна річ, що я також хотіла висказати свою думку і зі своєї кімнати, не підіймаючись з дивану, почала повчати, як онука, так і його батьків. – О, придумав. Що це за вибрики такі. Хочу йду, хочу не йду! Треба, синок, треба!, – пояснювала я, а з кімнати сина у відповідь почула: “Назаре, закрий двері, бо сил вже немає!” Двері рипнули і я зрозуміла, що від мене в цій квартирі не потребують порад

RedaktorКоментарі Вимкнено до Син з невісткою були в своїй кімнаті, і давай розпитувати сина що й до чого, бо йшов на заняття в гарному настрої, а повернувся в не дуже. Ясна річ, що я також хотіла висказати свою думку і зі своєї кімнати, не підіймаючись з дивану, почала повчати, як онука, так і його батьків. – О, придумав. Що це за вибрики такі. Хочу йду, хочу не йду! Треба, синок, треба!, – пояснювала я, а з кімнати сина у відповідь почула: “Назаре, закрий двері, бо сил вже немає!” Двері рипнули і я зрозуміла, що від мене в цій квартирі не потребують порад

Я сиділа в своїй кімнаті і дивилась по телевізору улюблену передачу, як в квартиру увійшов онук, якому одинадцять років. Він ходить в музичну школу на скрипку. Батьки йому купили такий дорогий інструмент, і ось вже пішов другий рік його навчання. – Я більше не піду! Не хочу! Це дуже важко. Краще запишіть мене на малювання, […]
Uncategorized

Ми з чоловіком готувались до вечері, як в двері задзвонили. – Ти когось чекаєш, Зіно?, – запитав чоловік. – Та ні!, – відповіла я і пішла до дверей, а чоловік за мною. На порозі зі своєю дорожньою сумкою стояв наш син. – Мам, тат, можна я у вас деякий час поживу?, – сказав Тарас, а у мене затряслись руки. – Що вже трапилося? Розказуй, не тягни! – Каміла сказала повернутися тоді, коли я подорослішаю. Їй дві дитини в квартирі забагато

RedaktorКоментарі Вимкнено до Ми з чоловіком готувались до вечері, як в двері задзвонили. – Ти когось чекаєш, Зіно?, – запитав чоловік. – Та ні!, – відповіла я і пішла до дверей, а чоловік за мною. На порозі зі своєю дорожньою сумкою стояв наш син. – Мам, тат, можна я у вас деякий час поживу?, – сказав Тарас, а у мене затряслись руки. – Що вже трапилося? Розказуй, не тягни! – Каміла сказала повернутися тоді, коли я подорослішаю. Їй дві дитини в квартирі забагато

Ми з чоловіком готувались до вечері, як в двері задзвонили. – Ти когось чекаєш, Зіно?, – запитав чоловік. – Та ні!, – відповіла я і пішла до дверей, а чоловік за мною. На порозі зі своєю дорожньою сумкою стояв наш син. – Мам, тат, можна я у вас деякий час поживу?, – сказав Тарас, а […]
Uncategorized

Після появи нашого сина чоловік віддалився від мене. Я тоді великого значення цьому не надавала, адже була дуже заклопотана дитиною. А потім на вулиці зустріла незнайому молоду жінку, після розмови з якою моє життя дуже змінилося

RedaktorКоментарі Вимкнено до Після появи нашого сина чоловік віддалився від мене. Я тоді великого значення цьому не надавала, адже була дуже заклопотана дитиною. А потім на вулиці зустріла незнайому молоду жінку, після розмови з якою моє життя дуже змінилося

Я все життя мріяла мати хорошу сім’ю, доброго чоловіка, тому після народження нашого малюка я повністю присвятила себе довгоочікуваному маленькому синочкові. Не можу сказати, правда, що до чоловіка не було нікого уваги, але таких стосунків, які були у нас раніше до появи дитини, вже не було. Так йшов місяць, за місяцем, час швидко спливав і […]
Uncategorized

Минуло вже три місяці, а борг Віра мені так і не повертала. – Ой, не робись такою бідною. Поверну, не хвилюйся!, – сказала мені подруга. А потім повний ігнор. Було таке відчуття, що Віра хоче, щоб ту двадцятку я їй подарувала. Я її ще якось виправдовувала в своїх очах, поки одного дня на вулиці нашого міста не зустріла спільну подругу дитинства. – Ти собі не уявляєш, який світ тісний. Я Віру зустріла. Ми в Карпатах в одному готелі відпочивали. Вона така мадам зробилася, що не відразу і впізнаєш. – Тут то мене понесло

RedaktorКоментарі Вимкнено до Минуло вже три місяці, а борг Віра мені так і не повертала. – Ой, не робись такою бідною. Поверну, не хвилюйся!, – сказала мені подруга. А потім повний ігнор. Було таке відчуття, що Віра хоче, щоб ту двадцятку я їй подарувала. Я її ще якось виправдовувала в своїх очах, поки одного дня на вулиці нашого міста не зустріла спільну подругу дитинства. – Ти собі не уявляєш, який світ тісний. Я Віру зустріла. Ми в Карпатах в одному готелі відпочивали. Вона така мадам зробилася, що не відразу і впізнаєш. – Тут то мене понесло

Я підтримала свою хорошу подругу матеріально, коли та опинилася у скрутному становищі. Однак навіть через пів року гроші мені не повернули. Але Віру це зовсім не турбує. Вона постійно виправдовується та тішить обіцянками. Кажуть, справжню дружбу пізнаєш у важкі часи. На жаль, я теж була в один час у важкій ситуації і дуже рада, що […]
Uncategorized

Я юрист з двома освітами батрачити в хаті не збираюся! Ганчірки, каструлі, праска – це все не про мене. А мамі чоловіка й Тарасу цього не зрозуміти, вони мене все муштрують в надії, що я ухоплю швабру. Дітей я теж не хочу – це можна хрест на кар’єрі ставити. А за що ми тоді по ресторанам ходити будемо? відпочивати їздитимемо та ще й нашим батькам усім я нерідко санаторії оплачую. Сама я вдягаюся виключно на Єлисейських полях в Парижі – раніше з Тарасом їздили, тепер сама чотири рази на рік дарую собі Париж. Свекруха нарозповідала йому байок про те, що прибиральниця може однією губкою мити і санвузол, і кухню. Вони мені таке влаштували

RedaktorКоментарі Вимкнено до Я юрист з двома освітами батрачити в хаті не збираюся! Ганчірки, каструлі, праска – це все не про мене. А мамі чоловіка й Тарасу цього не зрозуміти, вони мене все муштрують в надії, що я ухоплю швабру. Дітей я теж не хочу – це можна хрест на кар’єрі ставити. А за що ми тоді по ресторанам ходити будемо? відпочивати їздитимемо та ще й нашим батькам усім я нерідко санаторії оплачую. Сама я вдягаюся виключно на Єлисейських полях в Парижі – раніше з Тарасом їздили, тепер сама чотири рази на рік дарую собі Париж. Свекруха нарозповідала йому байок про те, що прибиральниця може однією губкою мити і санвузол, і кухню. Вони мені таке влаштували

Свекруха нарозповідала чоловіку байок про те, що прибиральниця може однією губкою мити і санвузол, і кухню. Вони мені таке влаштували! Я юрист з двома освітами батрачити в хаті не збираюся! Ганчірки, каструлі, праска – це все не про мене. А мамі чоловіка й Тарасу цього не зрозуміти, вони мене все муштрують в надії, що я […]
Uncategorized

Я і не знаю, чи платити тепер свекрусі обіцяні за два тижні 10 000 гривень. Так, вона взяла спеціально відпустку за свій рахунок і приїхала до нас з іншого міста, поки ми з чоловіком і дітьми відпочинимо в Карпатах. Краще би чужу людину попросили! Хомяк і папуга відправилися на небеса – не знаю досі, що дітям сказати. Рибок теж десь половина зникла – відомо, де. Мурах випустила на вулицю. Квіти мої, особливо троянди, всі сухі й жовті, орхідеї наказали довго жити і вона їх повикидала. І це ж не все, я мовчу про техніку, ремонт машинки пральної лиш у 5 тисяч обійшовся. Чоловік каже, що треба мамі заплатити

RedaktorКоментарі Вимкнено до Я і не знаю, чи платити тепер свекрусі обіцяні за два тижні 10 000 гривень. Так, вона взяла спеціально відпустку за свій рахунок і приїхала до нас з іншого міста, поки ми з чоловіком і дітьми відпочинимо в Карпатах. Краще би чужу людину попросили! Хомяк і папуга відправилися на небеса – не знаю досі, що дітям сказати. Рибок теж десь половина зникла – відомо, де. Мурах випустила на вулицю. Квіти мої, особливо троянди, всі сухі й жовті, орхідеї наказали довго жити і вона їх повикидала. І це ж не все, я мовчу про техніку, ремонт машинки пральної лиш у 5 тисяч обійшовся. Чоловік каже, що треба мамі заплатити

Я і не знаю, чи платити тепер свекрусі обіцяні за два тижні 10 000 гривень. Так, вона взяла спеціально відпустку за свій рахунок і приїхала до нас з іншого міста, поки ми з чоловіком і дітьми відпочинимо в Карпатах. Краще би чужу людину попросили! Така ситуація у нас сталася, що хоч стій, хоч падай. Та […]
Uncategorized

Мені, щоби провідати свою маму, потрібно лише пів години, бо я живу недалеко. Я приїжджаю авотомобілем, затримуюся у неї максимум десять хвилин і поспішаю назад, бо діти нудяться, а я, як завжди, маю купа справ, та ще й треба встигнути купити продукти у супермаркеті. Добре, що зараз хоч є телефон, але і на розмови з мамою у мене завжди не вистачає часу. А вона мовчить, розуміючи киває головою, але я усвідомлюю, наскільки їй боляче, коли я не знаходжу і 5 хвилин, щоб поговорити з нею

RedaktorКоментарі Вимкнено до Мені, щоби провідати свою маму, потрібно лише пів години, бо я живу недалеко. Я приїжджаю авотомобілем, затримуюся у неї максимум десять хвилин і поспішаю назад, бо діти нудяться, а я, як завжди, маю купа справ, та ще й треба встигнути купити продукти у супермаркеті. Добре, що зараз хоч є телефон, але і на розмови з мамою у мене завжди не вистачає часу. А вона мовчить, розуміючи киває головою, але я усвідомлюю, наскільки їй боляче, коли я не знаходжу і 5 хвилин, щоб поговорити з нею

Мама – найрідніше і найдорожче, що у нас є. Тільки чомусь останнім часом виходить так, що саме на рідних людей у нас залишається найменше часу. Коли моя бабуся вирушала навідати свою маму, вона витрачала на це три дні. Один день ішов, щоби дістатися туди на бричці, запряженій кіньми, ще один – аби розповісти і послухати […]
Uncategorized

Дмитро погодився жити окремо, але за однієї умови: квартира повинна бути в пішому доступі до його батьків. Я спершу не розуміла, чим це все може закінчитися, тому пішла на уступки коханому. Не було і дня, щоб ця жінка до нас не зайшла. – Дмитрик любить вареники. Ось, тримай, розігрієш на вечерю. Ти ж їх вмієш лише в магазині купити, – говорила Любов Олексіївна. Дмитро ж в свою чергу не перестав вихваляти переді мною матусю. – А мама сорочки не так прасує. – А мама моркву до плову кружечками ріже. Так смачніше!

RedaktorКоментарі Вимкнено до Дмитро погодився жити окремо, але за однієї умови: квартира повинна бути в пішому доступі до його батьків. Я спершу не розуміла, чим це все може закінчитися, тому пішла на уступки коханому. Не було і дня, щоб ця жінка до нас не зайшла. – Дмитрик любить вареники. Ось, тримай, розігрієш на вечерю. Ти ж їх вмієш лише в магазині купити, – говорила Любов Олексіївна. Дмитро ж в свою чергу не перестав вихваляти переді мною матусю. – А мама сорочки не так прасує. – А мама моркву до плову кружечками ріже. Так смачніше!

Коли я почала зустрічатися з Дмитром, у мене вже було кілька знайомих, які розповідали мені історії з його життя, в які я вперто відмовлялася вірити. Кількох ситуацій з мамою Дмитра мені і особисто вистачило ще на початку наших зустрічей. Наприклад, як вона без запрошення приходить і перевіряє, чи синові чогось не бракує. А може, принесе […]
Uncategorized

Моїй мамі одна дорога – в будинок літніх людей. Згадала вона про нас! То по Італіям, то по Іспаніям. Ні житла нам не купувала, ні весілля не оплачувала, ні з дітьми не допомагала. Побудувала собі маєток під Києвом, жила там на своє задоволення. А тепер згадала, що ми в неї є. А коли вона нам була потрібна в дитинстві чи підлітковому віці – маминого сліду годі було й шукати. Залишається влаштувати маму в пансіонат для літніх людей, коли вона не зможе вже жити сама. Відомо, що навіть у платних  закладах подібного типу пенсіонерів не особливо шанують і не дбають про них належним чином

RedaktorКоментарі Вимкнено до Моїй мамі одна дорога – в будинок літніх людей. Згадала вона про нас! То по Італіям, то по Іспаніям. Ні житла нам не купувала, ні весілля не оплачувала, ні з дітьми не допомагала. Побудувала собі маєток під Києвом, жила там на своє задоволення. А тепер згадала, що ми в неї є. А коли вона нам була потрібна в дитинстві чи підлітковому віці – маминого сліду годі було й шукати. Залишається влаштувати маму в пансіонат для літніх людей, коли вона не зможе вже жити сама. Відомо, що навіть у платних  закладах подібного типу пенсіонерів не особливо шанують і не дбають про них належним чином

Моїй мамі одна дорога – в будинок літніх людей. Згадала вона про нас! То по Італіям, то по Іспаніям. Ні житла нам не купувала, ні весілля не оплачувала, ні з дітьми не допомагала. Побудувала собі маєток під Києвом, жила там на своє задоволення. А тепер згадала, що ми в неї є. А коли вона нам […]
Uncategorized

Я маю все життя користуватися її каструлями, тарілками і стаканами. Бабуся чоловіка залишила нам в селі будинок, ми його вже продали, бо дуже потрібно було купити нову машину і закінчувати будівництво будинку Та що витворяє ця бабуська! Куди б її подіти? Ми її, до слова, про це не просили – бабуся сама хотіла жити з нами в місті в двокімнатній квартирі і сама запропонувала такий варіант. Говорила, що ще й з дитиною буде допомагати. Та де там!

RedaktorКоментарі Вимкнено до Я маю все життя користуватися її каструлями, тарілками і стаканами. Бабуся чоловіка залишила нам в селі будинок, ми його вже продали, бо дуже потрібно було купити нову машину і закінчувати будівництво будинку Та що витворяє ця бабуська! Куди б її подіти? Ми її, до слова, про це не просили – бабуся сама хотіла жити з нами в місті в двокімнатній квартирі і сама запропонувала такий варіант. Говорила, що ще й з дитиною буде допомагати. Та де там!

Бабуся чоловіка залишила нам в селі будинок, ми його вже продали, бо дуже потрібно було купити нову машину і закінчувати будівництво будинку Та що витворяє ця бабуська! Куди б її подіти? Ми її, до слова, про це не просили – бабуся сама хотіла жити з нами в місті в двокімнатній квартирі і сама запропонувала такий […]