1 – 2 червня 1652 року відбулась битва під Батогом, пише Файна Сторінка із посиланням на Голос Свободи.
Союзні війська Війська Запорозького і Кримського Ханства отримали перемогу над армією Речі Посполитої під командуванням Мартіна Калиновського, який втратив до 8 тисяч із 11 тисяч чоловік і загинув сам. З них потрапило в полон і було страчено до 5 тисяч поляків, в тому числі і високопосадовців.
Після поразки у Берестецькій битві Богдан Хмельницький був змушений підписати з польским урядом Білоцерківський договір, за яким гетьману підпорядковувалось лише Київське воєводство, він позбавлявся права на міжнародні та дипломатичні стосунки з іншими державами і зобов’язувався розірвати союз з Кримським ханством. Так як ці умови ставили козаків майже в те ж положення, в якому вони перебували до 1648 року, і в той же час вони однаково порушувалися обома сторонами, в кінці того ж року на Подніпров’ї, Чернігівщині і Полтавщині спалахнули великі селянські повстання. Весною 1652 року вони перекинулися на Київщину і Брацлавщину.
У квітні 1652 року у Чигирині відбулася таємна нарада гетьмана із старшиною, де було вирішено готуватися до воєнних дій із Польщею. Як привід до війни, Хмельницький посилався на той факт, що Білоцерківський договір не був ратифікований поляками, що звільняло його від присяги. На нараді були присутні представники Кримського хана, який прислав до кордонів України військові загони. З іншого боку, Річ Посполита прагнула ліквідувати Гетьманщину і реставрувати на її землях старий устрій. Зручну нагоду для цього польське командування побачило навесні 1652 року, коли до Молдови вирушив загін Тимоша Хмельницького, сина гетьмана, щоб укласти шлюб із Розандою, дочкою молдавського господіаря Василя Лупула, і схилити його до союзу проти поляків.
Щоб перехопити козацький загін 20-тисячна польська армія, очолювана Мартином Калиновським, влаштувала на березі Південного Бугу недалеко від міста Ладижин (нині – Вінницька область) табір, який з тилу був захищений рікою Батіг. Дізнавшись про це, Богдан Хмельницький зібрав військо, яке 1 червня разом із кримсько-татарською кавалерією переправилось через Буг. Перша атака татарів була поляками відбита, але непевна ситуація привела до бунту в польському таборі і втечі частини війська, після чого Калиновський для відновлення порядку наказав розстріляти повсталих. Із-за занадто великого розміру табору, відсутності інформації про кількість війська супротивника, поляки не змогли контратакувати і до вечора до Батога підійшли основні козацькі сили, які оточили табір з усіх боків.
Вранці 2 червня почався його штурм. Після прориву польської оборони козаками Івана Богуна доля битви була вирішена – армія Калиновського була вщент розбита, сам він разом із сином загинув, як і брат майбутнього короля Яна ІІІ Собеського Марек, який перебрав на себе командування після загибелі Калиновського. Поляки втратили до 8 тисяч вбитими. У наступні два дні за наказом Хмельницького було розстріляно або обезголовлено близько 3 500 полонених, частина яких була викуплена у татар. Страти відбувались на очах у інших полонених як помста Хмельницького за поразку під Берестечком; уникнути розправи вдалось не більше, ніж двом тисячам чоловік, частину яких врятували татари задля отримання викупу.
Перемога під Батогом викликала масове повстання козацької України проти польської шляхти і відновлення кордону з Польщею по ріці Случ, як і за умовами Зборівської угоди 1649 року. Це змусило молдавського господаря Василя Лупула 31 серпня 1652 року видати свою дочку за Тимоша, сина Хмельницького, і стати його союзником. Через Розанду Лупул, сестра якої була дружиною великого гетьмана Литовського Януша Радзивілла, Хмельницький породичався з найвпливовішими вельможними родинами тогочасної Східної і Центральної Европи.