Вчора Дмитро став батьком. У них з дружиною народився хлопчика. Батько тішився, що тепер у нього є синочок, такий крихітний, милий, найрідніший у світі. Чоловік стояв біля пологового, сьогодні він вперше побачив свого первістка. З нетерпінням чекав, коли дружина з малюком після виписки приїдуть додому.
Аж тут, його мрійливі роздуми перервала поява жінки, що вийшла з пологового. Дівчина тримала на руках немовля загорнуте у ковдру. Вона була чимось засмучена. Дмитро подумав, що це через те, що породіллю ніхто не зустрічає. Незнайомка наблизилась до нього та попросила взяти на руки дитя, доки вона поправить шнурівки на взутті.. Але, як тільки немовля опинилось у нього, дівчина чимдуж побігла геть. Дмитро кричав, просив повернутись, та бігти за нею не міг, бо тримав на руках дитину. Від галасу немовля прокинулось та почало плакати. Чоловік теж ледве стримував сльози. Поспішив до пологового та викликав чергову медсестру. Розказав усе, як було, про незнайомку, яка лишила дитину. Але медсестра подумала, що той все вигадав і хоче позбутись власного чада. Вона почала його вмовляти не робити помилки, про яку потім пошкодує і добре все обдумати.
З величезними зусиллями Дмитрові таки вдалось донести до стривоженого персоналу, що це не його дитина, у нього є новонароджений син і він з матір’ю зараз в палаті. Коли медсестра перевірила прізвище та номер палати, то всі зрозуміли, що рідна матір залишила це немовля, а сама утекла. Дівчинку лишили у відділені.
Після інциденту Дмитро зателефонував дружині й розказав наскільки йому шкода покинуте дитя. Вони вирішили, що удочерять покинуту дівчинку, якщо це можливо.
Настав день виписки. Дмитро забирав дружину з двома конвертами на руках – рожевим і блакитним. Тепер виховуватимуть двох діток – Сергійка та Оленку.