У самому серці колишньої імперії інків в Перу, у горах і що інформаційно затьмарені більш відомими руїнами інків Мачу-Пікчу та навколо Куско, лежить рідко відвідувана та практично не вивчена різьблена скеля у Вількабамбі. Із відомого є те, що ця забута скульптура була одним з найсвятіших місць в імперії інків.
Територія і будівлі в сусідньому поселенні Віткос були визначним місцем для імперії інків. Саме сюди відійшли інки, і тут вимерла остання їх культура. Файна стоірнка хоче детальніше розповісти про це місце.
Відкриття Вількабамби
У 1911 році американський політик та археолог Хірам Бінгем розпочав наукове дослідження древнього місця інків у Перу під назвою Мачу-Пікчу. Він був досвідченим альпіністом, навчившись майстерності у свого батька, що зрештою дуже допомогло йому у дослідженні культури інків.
У липні 1911 року Бінгем вирушив в археологічну експедицію, фінансовану Єльським університетом. Головною метою цієї експедиції було виявити “загублене місто інків”, відоме як Вількабамба.
Хоча шанси знайти це місце вважалися досить низькими, мужність і непохитність Хірама Бінгема призвели до приголомшливого успіху експедиції. Вілкабамба та сусідні Віткос були знайдені та нанесені на карту Бінгемом, і таємна друга столиця інків знову була на карті.
Vitcos
Білий камінь Вількабамби та Віткоса розташований на вершині пагорба, приблизно за сотню метрів над хутором Уанкакалле, що розташований у долині Вілкабамба. Віткос був високопоставленим поселенням, зарезервованим для резиденцій дворян інків і як церемоніальний центр.
Регіон, де розташований Віткос, досить непростий. Рельєф включає низинні джунглі , засніжені гори, річки та ліси, транспортне сполучення, тай взагалі доступ сюди навіть сьогодні важкі.
Але інки були тут принаймні з 1450 року нашої ери. Тоді вони заснували свої головні центри у Вількабамбі, Мачу-Пікчу, Віткосі та Чокекірао. У цей період Віткос був насамперед домом для ряду королівських інків. Він також був популярний як релігійний об’єкт, особливо біля Чуста-Іспани, “білої скелі”.
Після підкорення інків іспанськими конкістадорами Віткос був значною мірою забутий, лежачи відносно покинутим протягом століть, доки його знову не відкрив Хірам Бінгем під час своєї експедиції в 1911 р. Описи, залишені конкістадорами, змусили Бінгема зосередитися на регіоні під назвою “Росаспата”.
Ці ж описи врешті -решт привели його до відкриттів палацу Віткос і священного білого каменю. Але тут Бінгем допустив помилку: після картографування обох сайтів він продовжував шукати останнє місто інків. Лише пізніше йому вдалося правильно визначити Вілкабамбу та Віткоса такими, якими вони були.
Віткос досі рідко відвідують люди, і він не був відновлений на відміну від ряду більш відомих місць інків. Він розташований у легкозахисному місці, оточеному крутими гірськими схилами, до якого можна дістатися лише однією вузькою смугою. Командний вид на гірські перевали, що наближаються до місця, дає зрозуміти, що це було важливе місце в ландшафті.
Ñusta Hispana: Біла скеля
Ñusta Hispana, або біла скеля, знаходиться неподалік. Її розмір становить близько 15 м по горизонталі і вона покрита гравіюванням та різьбленням. Білий камінь розташований у центрі храмової території, де проводилися ритуали інків.
Різьблений камінь мав природне джерело, що протікало навколо скелі, створюючи темний басейн біля її основи. Було відомо, що жерці інків викликали духів у цьому басейні проти вертикальної сторони каменю. Перші іспанці, які відвідали Віткос під час правління Манко Інки, правителя інків після конкістадору, відвідували важливі ритуали інків біля білого каменю.
Деякі знахідки показують, що Тіту Кузі, син Манко Інки, запросив двох монахів, щоб залишитися у Віткосі. Однак обидва монахи вважали, що скеля насправді присвячена поклонінню дияволу.
У деяких повідомленнях джерелах говориться, що диявол з’являвся біля білого каменю. Знайдено також інформацію, що диявол поранив і вбив своїх поклонників, викрикуючи при цьому диким ревом. Вважалося, що люди прибуватимуть з далеких місць, щоб приносити жертви та дари зі страху перед цим дияволом.
В результаті іспанські загарбники вирішили знищити це місце.
Знищення
За словами Бінгема, в той час як Тіту Кузі був в іншому місці, брат Гарсія та брат Ортіс супроводжували навернених тубільців на місце, щоб спалити Храм Сонця, спаливши поруч білу скелю. Акт спалення Храму Сонця мав на меті головним чином вигнати диявола Люцифера з цього місця.
Однак цей вчинок розлютив інків, і вони ледь не вбили двох монахів. Але Титу Кузі був відомий як щедра людина і, очевидно, політичний прагматик. Тож він пощадив життя двох монахів, вигнавши одного з імперії інків, але дозволивши другому, брату Ортісу, залишитися.
На жаль, це рішення виявилося фатальним для брата Ортіса, коли Тіту Кузі раптово помер від невідомої хвороби. Люди інків почали звинувачувати монаха у смерті Тіту Кузі. З цієї причини монаха Ортіса катували і нарешті вбили.
Сьогодні різблене каміння лежить розкидане біля скелі великого храму і позначає місце, де проводилися священні ритуали інків.
Автор Біпін Дімрі.