– Я не полінувався і подивився в Епіцентрі, скільки та свічка коштує. Чим чи тільки думала, Оксано, коли в тебе до неї рука потягнулася? Тепер нехай стоїть в шафі, буде одяг від неї гарно пахнути, – сказав мені Іван.
Мій чоловік не хоче нічого міняти в житті. Його влаштовує зарплата навіть не двадцять тисяч в місяць і нічого він міняти не хоче.
Я підробляю з дому, але на якусь іншу роботу влаштуватись не можу, оскільки в нас з Іваном двоє дітей і молодша наша доня з особливими потребами. Я повинна бути весь час біля неї.
– Іване, може йди ще на таксі підробляй, бо грошей геть не вистачає.
– Як так і надалі будеш тринькати, то їх ніколи не буде, – відповідає чоловік.
Але ж я не тринькаю. Все купляю по акції. Але на молодшу Марічку багато грошей йде. Якби не батьки, не знаю, чи ми б витягнули.
В мене немає ні косметики, ні прикрас. Чоловік завжди на таке шкодував гроші, навіть як ми тільки весілля відгуляли.
Батьки на моє шістнадцятиріччя подарували набір золотих прикрас: сережки і каблучку. Це єдине, що мене є з золота. Замість обручок Іван купив нам срібні обручки “Спаси і збережи”.
Тоді я думала, що це нормально, що економить чоловік, все в сім’ю, не тринькає на що попало, але тепер я розумію, що потрібно було ще на початку від Івана тікати.
Ось так і вийшло з тою свічкою пахучою.
Я бачила в подруг, що вони, коли вечеряють, чи книгу читають, запалюють таку свічечку, вона потріскує так гарно і цікаво, ну а запах, це словами не передати.
Ось коли я була на вихідних в Епіцентрі, то попалась мені та свічка на очі.
Я бачила, що не дешева вона, але вирішила свою мрію здійснити. Ох, скільки я від Івана наслухалася.
А в кінцевому результаті чоловік заборонив її використовувати, а засунув в шафу, щоб одяг пахнув гарно.
Я знаю, звідки це в нього. Я один раз бачила, як свекруха діставала з шафи кофту, а там, на полиці, лежали куски мила, але не дешеві, а якісь гарні, певне, їм хтось його дарував.
Ось і мій чоловік такий…
Як гадаєте, такі чоловіки міняються? Чи мені з цим просто треба змиритися?
Автор – КАРАМЕЛЬКА