Бабуся моя, якій вже добряче за 70, у нас всіма фібрами душі за здоровий спосіб життя. Прийшла якось у гості, а в нас пиріг та печиво. Так вона прямо при дітях почала волати:
– Ви що, хочете, щоб діти ні в які двері не проходили? Заберіть це негайно!
Діти в сльозах. Кажу їй:
– Це ж не на кожен день.
Тут чоловік психанул і заявив:
– Нехай у гості більше не приходить, якщо знову таке почнеться.
Я погодилась. Але довго без бабусі ні ми, ні вона – ну ніяк.
Відправила чоловіка до бабусі, щоби він поставив їй бойлер. За півгодини пише мені:
“Оленко, твоя баба замкнула мене в туалеті!”
До бабусі я додзвонитися не змогла. Нервую. Через 5 хвилин ще повідомлення:
“Тепер вона співає якісь моторошні пісні!”
Через 15 хвилин вона його випустила. З’ясувалося, що то був розіграш. А моя бабуся зареєструвалася у соцмережі та створює контент.
Свого часу мою бабусю видали заміж за бажанням батьків за чоловіка, на 20 років старшого за неї. Завжди вона була зразковою дружиною і господинею. Але коли діда не стало, бабуся не сумувала, а пішла у відрив.
Купила собі машину та вчиться її водити. Їздить на концерти, ходить до театрів і в кіно. Дід був домосідом, і її нікуди не пускав. А тепер вона вільна.
Батько бурчить, що вона дідову спадщину промотує. А бабуся відповідає:
– Я свій обов’язок виконала. І з чим лишилася? Півжиття даремно прожила. Так хоч тепер життю порадію, скільки мені залишилося.
Справді, життя одне, і прожити його варто з радістю.
Якось надходить бабусі повідомлення від дідуся років 70: «Ну як ти там? Не передумала?” Запитую у бабусі, хто такий і що йому треба. Так виявилося, що був у молодості хлопець, який усе крутився довкола неї, але вона вийшла заміж. Ось і чекає її досі.
Ми з бабусею живемо на одній вулиці. Вона постійно приходить без попередження. І починається: «А ти штори як часто стираєш? Може, я тобі виперу?»
Намагаюся їй пояснити, мовляв, бабусю, мені не 5 і навіть не 15 років. Коли вже зриваюся, чую у відповідь: “За що ти так зі мною?” І я тану, стаю доброю і обіймаю бабусю.
Моя бабуся все хоче знати. Її цікавить усе: від того, що їв собака, до того, з ким я говорю по телефону. Але найгірше – це її бажання забиратися вранці. Іноді вона приходить це робити о 4 ранку. Вона не заспокоїться, доки не розбудить усіх.
Моя бабуся завжди була активною, завжди посміхалася. Щороку кудись їздила і отримувала від життя максимум навіть у найскладніші часи. І я часто бурчу на неї, але в той же час – захоплююся нею і вчуся життєвої мудрості.