Автор: Redaktor
Uncategorized

Я вже багато років мешкаю в Данії, вийшла тут заміж. Але вдома в Україні у мене мама, яку раз на пів року відвідую. І щоразу я її ледве виношу. Скільки себе пам’ятаю, мама завжди була з маскою печалі і безвиході на обличчі. Причин для цього особливих і не було, просто така людина. Я думаю, що вона просто не вміла радіти життю, у всьому бачила лише негатив. Гадки не маю, що мені робити, коли мама стане старенькою і не зможе зовсім жити сама? До мене вона не поїде, сестра її не забере і теж не повернеться – у них взагалі погані стосунки. В притулок для літніх лишається?

RedaktorКоментарі Вимкнено до Я вже багато років мешкаю в Данії, вийшла тут заміж. Але вдома в Україні у мене мама, яку раз на пів року відвідую. І щоразу я її ледве виношу. Скільки себе пам’ятаю, мама завжди була з маскою печалі і безвиході на обличчі. Причин для цього особливих і не було, просто така людина. Я думаю, що вона просто не вміла радіти життю, у всьому бачила лише негатив. Гадки не маю, що мені робити, коли мама стане старенькою і не зможе зовсім жити сама? До мене вона не поїде, сестра її не забере і теж не повернеться – у них взагалі погані стосунки. В притулок для літніх лишається?

Я вже багато років мешкаю в Данії, вийшла тут заміж. Але вдома в Україні у мене мама, яку раз на пів року відвідую. І щоразу я її ледве виношу. Скільки себе пам’ятаю, мама завжди була з маскою печалі і безвиході на обличчі. Причин для цього особливих і не було, просто така людина. Я думаю, що […]
Uncategorized

Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу. Та вони нам на новий паркан дуже таки знадобляться, тому я навіть рада, що ось так воно вийшло. А наші міські свати знай що хочуть, те і думають, коли конверт відкриють. Діти наші за кордоном вже 5 років, ми толком з батьками зятя і не спілкуємося, але це вони покликали нас на 35 років спільного життя. Я аж отетеріла, коли їхній стіл побачила. Ще сирими шампіньйонами мене не частували

RedaktorКоментарі Вимкнено до Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу. Та вони нам на новий паркан дуже таки знадобляться, тому я навіть рада, що ось так воно вийшло. А наші міські свати знай що хочуть, те і думають, коли конверт відкриють. Діти наші за кордоном вже 5 років, ми толком з батьками зятя і не спілкуємося, але це вони покликали нас на 35 років спільного життя. Я аж отетеріла, коли їхній стіл побачила. Ще сирими шампіньйонами мене не частували

Ми їхали в іншу область, щоб не оце поїсти! Я тому і положила в конверт 200 гривень замість 200 доларів, які для сватів приготували ми з чоловіком одразу. Та вони нам на новий паркан дуже таки знадобляться, тому я навіть рада, що ось так воно вийшло. Розповім історію, яка з нами трапилася і вважаю, що […]
Uncategorized

Ви ж прекрасно знаєте нашу ситуацію. Ви ж бачили на власні очі і не раз, як я з коляскою по всьому районі їжджу і шукаю помідори де дешевше на п’ять гривень, чи молоко чи масло по акції. Як вам тільки совість дозволяє у сина кожного місяця ці три тисячі гривень вимагати?, – сказала мені невістка. – Раз на другу дитину наважились, значить фінанси дозволяють. А про рідну матір син має дбати. Я ж його свого часу виростила і освіту дала. А те, що він по спеціальності не працює, так це твоя, Лесю, провина. Ти все нила, що на тамтій він мало заробляв

RedaktorКоментарі Вимкнено до Ви ж прекрасно знаєте нашу ситуацію. Ви ж бачили на власні очі і не раз, як я з коляскою по всьому районі їжджу і шукаю помідори де дешевше на п’ять гривень, чи молоко чи масло по акції. Як вам тільки совість дозволяє у сина кожного місяця ці три тисячі гривень вимагати?, – сказала мені невістка. – Раз на другу дитину наважились, значить фінанси дозволяють. А про рідну матір син має дбати. Я ж його свого часу виростила і освіту дала. А те, що він по спеціальності не працює, так це твоя, Лесю, провина. Ти все нила, що на тамтій він мало заробляв

– Ви ж прекрасно знаєте нашу ситуацію. Ви ж бачили на власні очі і не раз, як я з коляскою по всьому районі їжджу і шукаю помідори де дешевше на п’ять гривень, чи молоко чи масло по акції. Як вам тільки совість дозволяє у сина кожного місяця ці три тисячі гривень вимагати?, – сказала мені […]
Uncategorized

Я вчора була в Зоськи на гостині. Так там Іван такі ремонти поробив. Мало того, що сам з сім’єю в замку живе, ще й про батьків не забуває. Ти б поїхав Петре, подивився, як люди жити можуть. Не те, що ви, все життя на моїй шиї сидите. Так і не спромоглися ви біля мене економити і щось своє придбати, – сказала нам свекруха. Я не витримала, бо всі ці роки я пам’ятала той день, коли в Петра вже були зібрані чемодани, щоб на заробітки з тим Іваном їхати. Але ж свекруха такий цирк влаштувала, що ніхто нікуди не поїхав

RedaktorКоментарі Вимкнено до Я вчора була в Зоськи на гостині. Так там Іван такі ремонти поробив. Мало того, що сам з сім’єю в замку живе, ще й про батьків не забуває. Ти б поїхав Петре, подивився, як люди жити можуть. Не те, що ви, все життя на моїй шиї сидите. Так і не спромоглися ви біля мене економити і щось своє придбати, – сказала нам свекруха. Я не витримала, бо всі ці роки я пам’ятала той день, коли в Петра вже були зібрані чемодани, щоб на заробітки з тим Іваном їхати. Але ж свекруха такий цирк влаштувала, що ніхто нікуди не поїхав

– Я вчора була в Зоськи на гостині. Так там Іван такі ремонти поробив. Мало того, що сам з сім’єю в замку живе, ще й про батьків не забуває. Ти б поїхав Петре, подивився, як люди жити можуть. Не те, що ви, все життя на моїй шиї сидите. Так і не спромоглися ви біля мене […]
Uncategorized

Донька не раз любить мені сказати, що я поїхала в Італію, щоб там вдало заміж вийти. А я про таке навіть не думала, крім роботи мене там більше нічого не цікавило. Я навіть з іншими заробітчанками по неділях в парку не сиділа, брала роботу, і за це отримувала додатково 50 євро. А 4 неділі – і вже є зайвих 200 євро. Так що всю зарплату я витрачала на дітей, а собі лишала ті 200 додаткових євро, про які вони не знали. І доньці, і сину я купила по квартирі, і з ремонтом допомогла. Сама ж вирішила, що коли повернуся додому, то буду жити в нашій хаті в селі. Тому останній рік я вже гроші додому не висилала, вирішила, що за них ремонт у себе зроблю. Саме через ці гроші діти на мене і образилися

RedaktorКоментарі Вимкнено до Донька не раз любить мені сказати, що я поїхала в Італію, щоб там вдало заміж вийти. А я про таке навіть не думала, крім роботи мене там більше нічого не цікавило. Я навіть з іншими заробітчанками по неділях в парку не сиділа, брала роботу, і за це отримувала додатково 50 євро. А 4 неділі – і вже є зайвих 200 євро. Так що всю зарплату я витрачала на дітей, а собі лишала ті 200 додаткових євро, про які вони не знали. І доньці, і сину я купила по квартирі, і з ремонтом допомогла. Сама ж вирішила, що коли повернуся додому, то буду жити в нашій хаті в селі. Тому останній рік я вже гроші додому не висилала, вирішила, що за них ремонт у себе зроблю. Саме через ці гроші діти на мене і образилися

– Не будь такою жадібною, мамо, я ж знаю, що гроші у тебе є, – сказав мені син по телефону. Віктор вирішив, що я маю одягнути його дітей, бо привезла з заробітків чимало євро. Я сказала сину, щоб він спочатку приїхав, а потім ми вже поговоримо, і про гроші також. Додому з Італії я повернулася […]
Uncategorized

А тебе на цей день народження запросили? Якось дивно, бо мене ще ні! То виходить, якщо щось потрібно допомогти, то Ніно виручай, а як за столом посидіти, то вже я не підходжу, – сказала мені свекруха. – Гостей ми запрошуємо молодих, щоб було цікавіше, – сказала мені ще тиждень тому Віра, мама іменинниці. Я ж тому й подумала, що моя свекруха пролетить з тою забавою

RedaktorКоментарі Вимкнено до А тебе на цей день народження запросили? Якось дивно, бо мене ще ні! То виходить, якщо щось потрібно допомогти, то Ніно виручай, а як за столом посидіти, то вже я не підходжу, – сказала мені свекруха. – Гостей ми запрошуємо молодих, щоб було цікавіше, – сказала мені ще тиждень тому Віра, мама іменинниці. Я ж тому й подумала, що моя свекруха пролетить з тою забавою

– А тебе на цей день народження запросили? Якось дивно, бо мене ще ні! То виходить, якщо щось потрібно допомогти, то Ніно виручай, а як за столом посидіти, то вже я не підходжу, – сказала мені свекруха. – Гостей ми запрошуємо молодих, щоб було цікавіше, – сказала мені ще тиждень тому Віра, мама іменинниці. Я […]
Uncategorized

Я несміло зайшла на свою кухню, щоб набрати води. Прийшлось мені дивитися на цю Віку, яка наминала канапки з червоної риби, яку вчора купив мій чоловік, бо в неділю планувались гості – рідна сестра з села приїжджає. – Доброго ранку!, – сказала я, хоча прекрасно знала, що Віка навіть якщо і щось скаже, то це буде невиразне бурчання. – Доброго!, – таки відповіла дівчина і повернула голову до вікна, де в той час знявся сильний вітер. Я набрала води і повернулася в свою кімнату. До години часу Віка керувала на кухні, але якщо ви думаєте, що вона для всіх готувала сніданок, то ви помиляєтесь

RedaktorКоментарі Вимкнено до Я несміло зайшла на свою кухню, щоб набрати води. Прийшлось мені дивитися на цю Віку, яка наминала канапки з червоної риби, яку вчора купив мій чоловік, бо в неділю планувались гості – рідна сестра з села приїжджає. – Доброго ранку!, – сказала я, хоча прекрасно знала, що Віка навіть якщо і щось скаже, то це буде невиразне бурчання. – Доброго!, – таки відповіла дівчина і повернула голову до вікна, де в той час знявся сильний вітер. Я набрала води і повернулася в свою кімнату. До години часу Віка керувала на кухні, але якщо ви думаєте, що вона для всіх готувала сніданок, то ви помиляєтесь

Я несміло зайшла на свою кухню, щоб набрати води. В цей день була магнітна буря, на яку я дуже реагую, тому без певного препарату не обходиться. Якби ж не ця причина, я б на кухню ні ногою. Але прийшлось мені дивитися на цю Віку, яка наминала канапки з червоної риби, яку вчора купив мій чоловік, […]
Uncategorized

Дома я знайшла чек на парфуми вартістю п’ять тисяч гривень, які були призначені не для мене. Наступного дня після роботи я пішла в парфумерію. Аромат, який Андрій купив для “неї” – коштував ціле багатство, але, на щастя, у них були недорогі крихітні флакони для сумочки. Того ж вечора, перед тим, як Андрій прийшов додому, я обережно розпорошила їх у вітальні. Увійшовши в будинок, він одразу зупинився. Я знала, що він відчуває запах, який був його таємницею цієї жінки. – Дивно пахне, – сказав Андрій. – Ти змінила парфум? – Я нічого не відчуваю!, – відповіла я з удаваним подивом

RedaktorКоментарі Вимкнено до Дома я знайшла чек на парфуми вартістю п’ять тисяч гривень, які були призначені не для мене. Наступного дня після роботи я пішла в парфумерію. Аромат, який Андрій купив для “неї” – коштував ціле багатство, але, на щастя, у них були недорогі крихітні флакони для сумочки. Того ж вечора, перед тим, як Андрій прийшов додому, я обережно розпорошила їх у вітальні. Увійшовши в будинок, він одразу зупинився. Я знала, що він відчуває запах, який був його таємницею цієї жінки. – Дивно пахне, – сказав Андрій. – Ти змінила парфум? – Я нічого не відчуваю!, – відповіла я з удаваним подивом

Того вечора Андрій знову повернувся додому пізно, як робив це майже щодня протягом кількох тижнів. Деякий час його присутність була іншою. Це була та сама усмішка, але вона здавалася далекою, ніби його думки блукали десь далеко. Одного разу, переглядаючи свої рахунки, я натрапила на щось, від чого в мене пішла з-під ніг земля. Я бачила […]
Uncategorized

– Тобі терміново треба прийняти Вадимчика назад. Він сумує і скучає! У 19 років я буквально втекла з дому – після коледжу вийшла заміж за першого зустрічного. Тридцятирічний Вадим здавався мені таким надійним та спокійним у порівнянні з чоловіками, яких приводила додому мама. Єдиним недоліком нового чоловіка була відсутність квартири. Втім, він гордо казав, що все залишив колишній дружині. Можна не купувати памперси, а прати пелюшки. Його мама, наприклад, так і робила – і нічого, вижила. Вадим більше обурювався, що я стала приділяти йому менше уваги, та й виглядати стала не так добре, як раніше. – Я не з’їду з квартири, доки ти не підпишеш відмову від аліментів. Я махнула рукою і погодилася. Звісно, ​​довелося схитрувати

RedaktorКоментарі Вимкнено до – Тобі терміново треба прийняти Вадимчика назад. Він сумує і скучає! У 19 років я буквально втекла з дому – після коледжу вийшла заміж за першого зустрічного. Тридцятирічний Вадим здавався мені таким надійним та спокійним у порівнянні з чоловіками, яких приводила додому мама. Єдиним недоліком нового чоловіка була відсутність квартири. Втім, він гордо казав, що все залишив колишній дружині. Можна не купувати памперси, а прати пелюшки. Його мама, наприклад, так і робила – і нічого, вижила. Вадим більше обурювався, що я стала приділяти йому менше уваги, та й виглядати стала не так добре, як раніше. – Я не з’їду з квартири, доки ти не підпишеш відмову від аліментів. Я махнула рукою і погодилася. Звісно, ​​довелося схитрувати

Дівчинкою я жила в книжках, вірила в казку про велике і світле кохання. Саме в казку, бо у житті все складалося зовсім не як у книжках. Навколо мене в той час гриміли сутички матері з черговим вітчимом, після яких доводилося наводити лад у квартирі та вислуховувати голосіння бабусі, яка вважала, що я теж скоро піду […]
Uncategorized

До мене дійшли чутки, що Ірина при надії. Заміжня вона не була, тому ця новина сколихнула усе містечко. – Іринко, я тебе вітаю! Хто там? Хлопчик чи дівчинка?, – спитала я подругу. – Дівчинка, – відповіла Ірина і трішки зашарілася. Я не планувала розпитувати що і звідки, бо розуміла, це її життя і мені вмішуватись не варто. – Може, вип’ємо кави?, – запропонувала Ірина і я погодилася. В кав’ярні Ірина більше розпитувала про мене, про сім’ю, сина. Про себе ж лише натякнула, що “подарунок долі” вона отримала на одному з курортів, де відпочивала і що дуже щаслива, що в неї буде ця дитинка

RedaktorКоментарі Вимкнено до До мене дійшли чутки, що Ірина при надії. Заміжня вона не була, тому ця новина сколихнула усе містечко. – Іринко, я тебе вітаю! Хто там? Хлопчик чи дівчинка?, – спитала я подругу. – Дівчинка, – відповіла Ірина і трішки зашарілася. Я не планувала розпитувати що і звідки, бо розуміла, це її життя і мені вмішуватись не варто. – Може, вип’ємо кави?, – запропонувала Ірина і я погодилася. В кав’ярні Ірина більше розпитувала про мене, про сім’ю, сина. Про себе ж лише натякнула, що “подарунок долі” вона отримала на одному з курортів, де відпочивала і що дуже щаслива, що в неї буде ця дитинка

Мені було важко змиритися з втратою батька. Він був всім для мене, і не лише для мене. Тато був людиною дуже світлою і співчутливою. Він ніколи не проходив повз там, де міг чимось допомогти. І не важливо чи допомога ця фінансова чи просто підтримка добрим словом. Ми жили дуже гарно. Своє дитинство я ніколи не […]