У нас з чоловіком співпали відпустки на початку жовтня. Ми мріяли про відпустку в Карпатах, де ще не були. Завжди їздили влітку і тільки на Азовське море, ну а тепер обрали інший варіант. Ми заздалегідь забронювали невеликий будинок в селі недалеко від Яремче, біля річки. Так довго чекали на відпустку! Діти навіть зайвий раз нічого […]
Автор: Redaktor
Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не було. І моє чуття таки мене не підвело. Якщо в нашому з Надею холодильнику пісна гречка і кілька, то моя теща не соромиться їсти навіть червону рибу і авокадо. Прикривається Лідія Тарасівна, що вона свого часу собі на таку старість заробила. Але нас це мало тішить
Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не було. І моє чуття таки мене не підвело. Якщо в нашому з Надею холодильнику пісна гречка і кілька, то моя теща не соромиться їсти навіть червону рибу […]
Наталю, це все звичайно добре, але ти нам винна шістсот гривень і це я заокруглив тобі в плюс і не рахував попередню продукцію, – сказав я сестрі, коли та подякувавши сідала в автівку. – Ти жартуєш, Петре? Ми ж рідня! Які гроші?, – спантеличено відповіла Наталя, а її руки затремтіли так, що аж сумка впала на землю. – Нам тут м’ясо, яйця і картопля з неба не падає. Все господарство, яке ти тут бачиш, на наших руках. Ти ж на роботу ходиш? Ходиш? Гроші отримуєш? Отримуєш! Ось і ми хочемо за свою роботу гроші
– Наталю, це все звичайно добре, але ти нам винна шістсот гривень і це я заокруглив тобі в плюс і не рахував попередню продукцію, – сказав я сестрі, коли та подякувавши сідала в автівку. – Ти жартуєш, Петре? Ми ж рідня! Які гроші?, – спантеличено відповіла Наталя, а її руки затремтіли так, що аж сумка […]
В п’ятницю я весь день була на городі, сонечко виглянуло, треба картоплю садити. В цьому році я вирішила, що все буду садити потрошки, хоч і не маю сил, але треба якось жити. Бачу – заходить на моє подвір’я гарна пані. Вишукана така, в дорогому одязі. – Не впізнаєте мене, мамо? – питає. А стала, сперлася на сапку, і зовсім не розумію нічого – наче Світлана мені ввижається. – Світлано, ти? – несміливо питаю і сама не вірю, що до мене прийшла колишня невістка
Невістка зайшла на подвір’я, а я її не впізнала, ще б пак, адже минуло стільки років. Я думала, вона про мене вже й забула, або якщо і пам’ятає, то лише щось недобре. В п’ятницю я весь день була на городі, сонечко виглянуло, треба картоплю садити. В цьому році я вирішила, що все буду садити потрошки, […]
Привіт, синочок! Як день пройшов? А я котлеток твої улюблених насмажила, з капустою, все як ти любиш, – протараторила на одному диханні свекруха. Я ж стояла позаду неї, як за шафою, яка не давала й приступити до “її об’єкта”. Виходить так, що я і зустріти чоловіка нормально не можу. Вітя також дивний, ні, щоб маму відсунути і поцілувати дружину. – О, котлетки це супер. Я весь день мотався по об’єктах. Голодний, як собака. Тоді моя свекруха щаслива йде на кухню і обходжує свого синочка. Вона робить те, що раніше робила для Віктора я
– Привіт, синочок! Як день пройшов? А я котлеток твої улюблених насмажила, з капустою, все як ти любиш, – протараторила на одному диханні свекруха. Я ж стояла позаду неї, як за шафою, яка не давала й приступити до “її об’єкта”. Виходить так, що я і зустріти чоловіка нормально не можу. Вітя також дивний, ні, щоб […]
Ну, зрозуміло, що дві господині на одній кухні згоди не дійдуть. Та й дратують мене вже чужі звички. У ванну щоб потрапити, треба пів години у черзі відстояти. Онук народився – вередує всю ніч. А мені вже хочеться тиші та спокою на старості років. Щодня згадую маму за те, що вона перевернула таку аферу. Добре, що хоч усю квартиру на Бориса не відписала
– Ну, що може бути хорошого в комуналці? Нічого! – бідкається Валентина Іванівна. – Тоді навіщо ти погодилася? Дорослі діти мають самостійно вирішувати свої проблеми. Та й зараз ще не пізно все виправити. Нехай з’їжджають на орендовану квартиру. Я б не змогла так жити. Ні в “дамську кімнату”, ні у ванну вчасно не потрапиш. Ще […]
А Оленка в новій кофті! Така гарна! Мабуть, дорога?, – зухвало спитала на коридорі свекруха. – Ой, ну яка дорога. Я ж все по акції стараюся купляти. Потрапила мені на очі курточка для Вадима в торговому центрі, а на другу річ в чеку знижка 50 відсотків. Ось і вийшло мені одягнутися навіть не за 400 гривень. – Та я тобі не Вадим, мене не розведеш, – відповіла Ніна Гаврилівна. Я вже не знала, чи роззуватися і проходити в кімнату, чи розвертатися в автівку і їхати додому
– А Оленка в новій кофті! Така гарна! Мабуть, дорога?, – зухвало спитала на коридорі свекруха. – Ой, ну яка дорога. Я ж все по акції стараюся купляти. Потрапила мені на очі курточка для Вадима в торговому центрі, а на другу річ в чеку знижка 50 відсотків. Ось і вийшло мені одягнутися навіть не за […]
Коли моя донька виходила заміж, і попередила мене про це всього за кілька тижнів, я не знала, що мені робити, звідки брати гроші на весілля, і саме тоді мені допоміг Антоніо, який дав 5 тисяч євро. Донька добре про це знає, і навіть завжди говорила, що дуже вдячна йому, але коли дійшло до діла, вона показала своє справжнє ставлення, бо не хоче, щоб італієць, з яким я живу, і який так нам допомагає, приїжджав до мене
Коли моя донька виходила заміж, і попередила мене про це всього за кілька тижнів, я не знала, що мені робити, звідки брати гроші на весілля, і саме тоді мені допоміг Антоніо, який дав 5 тисяч євро. Донька добре про це знає, і навіть завжди говорила, що дуже вдячна йому, але коли дійшло до діла, вона показала […]
Якось до нас приїхав друг мого чоловіка і повідомив, що розлучається. Ми дуже здивувалися, адже в нього була хороша сім’я. Та згодом Андрій став до нас приходити і телефонувати щодня. Ми його шкодували, підтримували, я старалася пригостити смачненьким і підтримати розмову. Тоді ще не знала, чого чекати мені від Андрія
В житті часто буває так, що людину потрібно лише просто підтримати у важку хвилину, адже у кожного в житті є час, коли наступає не найкращий період. І дуже важливо, щоб саме в цей момент хтось простягнув руку допомоги, був поряд і підтримав. Андрій – хороший знайомий мого чоловіка. Колись вони працювали разом, згодом Андрій звільнився, […]
Так склалося, що я в передпенсійному віці залишилася без роботи, а нову не могла знайти. Жили ми з мамою вдвох в селі, і жили за її пенсію і продукти з городу. Тому я і наважилася попросити щось на свята у дітей, бо грошей не було навіть для того, щоб ковбасу купити і в кошик покласти. Та донька мені відмовила, а потім і син повторив її слова, мовляв, грошей самим не вистачає, а йому сім’ю треба годувати. Я все розумію, за кордоном гроші з неба не падають, але хіба ж я багато прошу? Всього трошки смаколиків передати мені і бабусі на свято, щоб на душі веселіше було. Такого сумного Велокодня, як той, я не пам’ятаю. Ми посвятили в кошику яйця і паску, обійшлися без ковбаси, але мені прикро було, що маючи двох дітей в скрутну хвилину ніхто не допоміг
– А ви що, нам з бабусею навіть не передасте гостинців на Великдень? – питаю я у доньки по телефону. – Мамо, нам самим ледве вистачає, – скаржиться донька. – Ти у Сергія попроси, він тобі теж син. Ірина давно з родиною в Польщу виїхала, а потім і брата з сім’єю туди забрала. Так що […]