Uncategorized

У нас з чоловіком співпали відпустки на початку жовтня. Ми мріяли про відпустку в Карпатах, де ще не були. Завжди їздили влітку і тільки на Азовське море, ну а тепер обрали інший варіант. Ми заздалегідь забронювали невеликий будинок в селі недалеко від Яремче, біля річки. Так довго чекали на відпустку! Діти навіть зайвий раз нічого не випрошували, бо знали, як сильно ми витратилися. Мріяли, як дивитимемося на гори на заході сонця, насолоджуватимемося дзюрчанням води і чистим повітрям. Але в життя були інші плани. В однієї жінки замовила парне молоко, в іншої – домашні яйця купила і сир. Діти встигли познайомитись із сусідськими дітьми-підлітками. Син їм планшет показував – хлопці аж верещали від захоплення. Я дивилися на ці краєвиди, зелені хвилі навкруги аж до неба і мені не вірилося, що метушня, робота і домашні справи залишилися в Києві. Доньці 14 років. Дивлюся, вона поклала око на хлопчика-сусіда, брюнета років 16. Прокидається щоранку, щоб подивитися, як він корів виганяє. Той помітив, як вона виглядає, підійшов, кинув камінчик у вікно. А я підглядаю в прочинені двері

У нас з чоловіком співпали відпустки на початку жовтня. Ми мріяли про відпустку в Карпатах, де ще не були. Завжди їздили влітку і тільки на Азовське море, ну а тепер обрали інший варіант. Ми заздалегідь забронювали невеликий будинок в селі недалеко від Яремче, біля річки. Так довго чекали на відпустку! Діти навіть зайвий раз нічого […]

Uncategorized

Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не було. І моє чуття таки мене не підвело. Якщо в нашому з Надею холодильнику пісна гречка і кілька, то моя теща не соромиться їсти навіть червону рибу і авокадо. Прикривається Лідія Тарасівна, що вона свого часу собі на таку старість заробила. Але нас це мало тішить

Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не було. І моє чуття таки мене не підвело. Якщо в нашому з Надею холодильнику пісна гречка і кілька, то моя теща не соромиться їсти навіть червону рибу […]

Uncategorized

Наталю, це все звичайно добре, але ти нам винна шістсот гривень і це я заокруглив тобі в плюс і не рахував попередню продукцію, – сказав я сестрі, коли та подякувавши сідала в автівку. – Ти жартуєш, Петре? Ми ж рідня! Які гроші?, – спантеличено відповіла Наталя, а її руки затремтіли так, що аж сумка впала на землю. – Нам тут м’ясо, яйця і картопля з неба не падає. Все господарство, яке ти тут бачиш, на наших руках. Ти ж на роботу ходиш? Ходиш? Гроші отримуєш? Отримуєш! Ось і ми хочемо за свою роботу гроші

– Наталю, це все звичайно добре, але ти нам винна шістсот гривень і це я заокруглив тобі в плюс і не рахував попередню продукцію, – сказав я сестрі, коли та подякувавши сідала в автівку. – Ти жартуєш, Петре? Ми ж рідня! Які гроші?, – спантеличено відповіла Наталя, а її руки затремтіли так, що аж сумка […]

Uncategorized

В п’ятницю я весь день була на городі, сонечко виглянуло, треба картоплю садити. В цьому році я вирішила, що все буду садити потрошки, хоч і не маю сил, але треба якось жити. Бачу – заходить на моє подвір’я гарна пані. Вишукана така, в дорогому одязі. – Не впізнаєте мене, мамо? – питає. А стала, сперлася на сапку, і зовсім не розумію нічого – наче Світлана мені ввижається. – Світлано, ти? – несміливо питаю і сама не вірю, що до мене прийшла колишня невістка

Невістка зайшла на подвір’я, а я її не впізнала, ще б пак, адже минуло стільки років. Я думала, вона про мене вже й забула, або якщо і пам’ятає, то лише щось недобре. В п’ятницю я весь день була на городі, сонечко виглянуло, треба картоплю садити. В цьому році я вирішила, що все буду садити потрошки, […]

Uncategorized

Привіт, синочок! Як день пройшов? А я котлеток твої улюблених насмажила, з капустою, все як ти любиш, – протараторила на одному диханні свекруха. Я ж стояла позаду неї, як за шафою, яка не давала й приступити до “її об’єкта”. Виходить так, що я і зустріти чоловіка нормально не можу. Вітя також дивний, ні, щоб маму відсунути і поцілувати дружину. – О, котлетки це супер. Я весь день мотався по об’єктах. Голодний, як собака. Тоді моя свекруха щаслива йде на кухню і обходжує свого синочка. Вона робить те, що раніше робила для Віктора я

– Привіт, синочок! Як день пройшов? А я котлеток твої улюблених насмажила, з капустою, все як ти любиш, – протараторила на одному диханні свекруха. Я ж стояла позаду неї, як за шафою, яка не давала й приступити до “її об’єкта”. Виходить так, що я і зустріти чоловіка нормально не можу. Вітя також дивний, ні, щоб […]

Uncategorized

Ну, зрозуміло, що дві господині на одній кухні згоди не дійдуть. Та й дратують мене вже чужі звички. У ванну щоб потрапити, треба пів години у черзі відстояти. Онук народився – вередує всю ніч. А мені вже хочеться тиші та спокою на старості років. Щодня згадую маму за те, що вона перевернула таку аферу. Добре, що хоч усю квартиру на Бориса не відписала

– Ну, що може бути хорошого в комуналці? Нічого! – бідкається Валентина Іванівна. – Тоді навіщо ти погодилася? Дорослі діти мають самостійно вирішувати свої проблеми. Та й зараз ще не пізно все виправити. Нехай з’їжджають на орендовану квартиру. Я б не змогла так жити. Ні в “дамську кімнату”, ні у ванну вчасно не потрапиш. Ще […]

Uncategorized

А Оленка в новій кофті! Така гарна! Мабуть, дорога?, – зухвало спитала на коридорі свекруха. – Ой, ну яка дорога. Я ж все по акції стараюся купляти. Потрапила мені на очі курточка для Вадима в торговому центрі, а на другу річ в чеку знижка 50 відсотків. Ось і вийшло мені одягнутися навіть не за 400 гривень. – Та я тобі не Вадим, мене не розведеш, – відповіла Ніна Гаврилівна. Я вже не знала, чи роззуватися і проходити в кімнату, чи розвертатися в автівку і їхати додому

– А Оленка в новій кофті! Така гарна! Мабуть, дорога?, – зухвало спитала на коридорі свекруха. – Ой, ну яка дорога. Я ж все по акції стараюся купляти. Потрапила мені на очі курточка для Вадима в торговому центрі, а на другу річ в чеку знижка 50 відсотків. Ось і вийшло мені одягнутися навіть не за […]

Uncategorized

Коли моя донька виходила заміж, і попередила мене про це всього за кілька тижнів, я не знала, що мені робити, звідки брати гроші на весілля, і саме тоді мені допоміг Антоніо, який дав 5 тисяч євро. Донька добре про це знає, і навіть завжди говорила, що дуже вдячна йому, але коли дійшло до діла, вона показала своє справжнє ставлення, бо не хоче, щоб італієць, з яким я живу, і який так нам допомагає, приїжджав до мене

Коли моя донька виходила заміж, і попередила мене про це всього за кілька тижнів, я не знала, що мені робити, звідки брати гроші на весілля, і саме тоді мені допоміг Антоніо, який дав 5 тисяч євро. Донька добре про це знає, і навіть завжди говорила, що дуже вдячна йому, але коли дійшло до діла, вона показала […]

Uncategorized

Якось до нас приїхав друг мого чоловіка і повідомив, що розлучається. Ми дуже здивувалися, адже в нього була хороша сім’я. Та згодом Андрій став до нас приходити і телефонувати щодня. Ми його шкодували, підтримували, я старалася пригостити смачненьким і підтримати розмову. Тоді ще не знала, чого чекати мені від Андрія

В житті часто буває так, що людину потрібно лише просто підтримати у важку хвилину, адже у кожного в житті є час, коли наступає не найкращий період. І дуже важливо, щоб саме в цей момент хтось простягнув руку допомоги, був поряд і підтримав. Андрій – хороший знайомий мого чоловіка. Колись вони працювали разом, згодом Андрій звільнився, […]

Uncategorized

Так склалося, що я в передпенсійному віці залишилася без роботи, а нову не могла знайти. Жили ми з мамою вдвох в селі, і жили за її пенсію і продукти з городу. Тому я і наважилася попросити щось на свята у дітей, бо грошей не було навіть для того, щоб ковбасу купити і в кошик покласти. Та донька мені відмовила, а потім і син повторив її слова, мовляв, грошей самим не вистачає, а йому сім’ю треба годувати. Я все розумію, за кордоном гроші з неба не падають, але хіба ж я багато прошу? Всього трошки смаколиків передати мені і бабусі на свято, щоб на душі веселіше було. Такого сумного Велокодня, як той, я не пам’ятаю. Ми посвятили в кошику яйця і паску, обійшлися без ковбаси, але мені прикро було, що маючи двох дітей в скрутну хвилину ніхто не допоміг

– А ви що, нам з бабусею навіть не передасте гостинців на Великдень? – питаю я у доньки по телефону. – Мамо, нам самим ледве вистачає, – скаржиться донька. – Ти у Сергія попроси, він тобі теж син. Ірина давно з родиною в Польщу виїхала, а потім і брата з сім’єю туди забрала. Так що […]