Автор: Redaktor
Uncategorized

Я несміло зайшла на свою кухню, щоб набрати води. Прийшлось мені дивитися на цю Віку, яка наминала канапки з червоної риби, яку вчора купив мій чоловік, бо в неділю планувались гості – рідна сестра з села приїжджає. – Доброго ранку!, – сказала я, хоча прекрасно знала, що Віка навіть якщо і щось скаже, то це буде невиразне бурчання. – Доброго!, – таки відповіла дівчина і повернула голову до вікна, де в той час знявся сильний вітер. Я набрала води і повернулася в свою кімнату. До години часу Віка керувала на кухні, але якщо ви думаєте, що вона для всіх готувала сніданок, то ви помиляєтесь

RedaktorКоментарі Вимкнено до Я несміло зайшла на свою кухню, щоб набрати води. Прийшлось мені дивитися на цю Віку, яка наминала канапки з червоної риби, яку вчора купив мій чоловік, бо в неділю планувались гості – рідна сестра з села приїжджає. – Доброго ранку!, – сказала я, хоча прекрасно знала, що Віка навіть якщо і щось скаже, то це буде невиразне бурчання. – Доброго!, – таки відповіла дівчина і повернула голову до вікна, де в той час знявся сильний вітер. Я набрала води і повернулася в свою кімнату. До години часу Віка керувала на кухні, але якщо ви думаєте, що вона для всіх готувала сніданок, то ви помиляєтесь

Я несміло зайшла на свою кухню, щоб набрати води. В цей день була магнітна буря, на яку я дуже реагую, тому без певного препарату не обходиться. Якби ж не ця причина, я б на кухню ні ногою. Але прийшлось мені дивитися на цю Віку, яка наминала канапки з червоної риби, яку вчора купив мій чоловік, […]
Uncategorized

Дома я знайшла чек на парфуми вартістю п’ять тисяч гривень, які були призначені не для мене. Наступного дня після роботи я пішла в парфумерію. Аромат, який Андрій купив для “неї” – коштував ціле багатство, але, на щастя, у них були недорогі крихітні флакони для сумочки. Того ж вечора, перед тим, як Андрій прийшов додому, я обережно розпорошила їх у вітальні. Увійшовши в будинок, він одразу зупинився. Я знала, що він відчуває запах, який був його таємницею цієї жінки. – Дивно пахне, – сказав Андрій. – Ти змінила парфум? – Я нічого не відчуваю!, – відповіла я з удаваним подивом

RedaktorКоментарі Вимкнено до Дома я знайшла чек на парфуми вартістю п’ять тисяч гривень, які були призначені не для мене. Наступного дня після роботи я пішла в парфумерію. Аромат, який Андрій купив для “неї” – коштував ціле багатство, але, на щастя, у них були недорогі крихітні флакони для сумочки. Того ж вечора, перед тим, як Андрій прийшов додому, я обережно розпорошила їх у вітальні. Увійшовши в будинок, він одразу зупинився. Я знала, що він відчуває запах, який був його таємницею цієї жінки. – Дивно пахне, – сказав Андрій. – Ти змінила парфум? – Я нічого не відчуваю!, – відповіла я з удаваним подивом

Того вечора Андрій знову повернувся додому пізно, як робив це майже щодня протягом кількох тижнів. Деякий час його присутність була іншою. Це була та сама усмішка, але вона здавалася далекою, ніби його думки блукали десь далеко. Одного разу, переглядаючи свої рахунки, я натрапила на щось, від чого в мене пішла з-під ніг земля. Я бачила […]
Uncategorized

– Тобі терміново треба прийняти Вадимчика назад. Він сумує і скучає! У 19 років я буквально втекла з дому – після коледжу вийшла заміж за першого зустрічного. Тридцятирічний Вадим здавався мені таким надійним та спокійним у порівнянні з чоловіками, яких приводила додому мама. Єдиним недоліком нового чоловіка була відсутність квартири. Втім, він гордо казав, що все залишив колишній дружині. Можна не купувати памперси, а прати пелюшки. Його мама, наприклад, так і робила – і нічого, вижила. Вадим більше обурювався, що я стала приділяти йому менше уваги, та й виглядати стала не так добре, як раніше. – Я не з’їду з квартири, доки ти не підпишеш відмову від аліментів. Я махнула рукою і погодилася. Звісно, ​​довелося схитрувати

RedaktorКоментарі Вимкнено до – Тобі терміново треба прийняти Вадимчика назад. Він сумує і скучає! У 19 років я буквально втекла з дому – після коледжу вийшла заміж за першого зустрічного. Тридцятирічний Вадим здавався мені таким надійним та спокійним у порівнянні з чоловіками, яких приводила додому мама. Єдиним недоліком нового чоловіка була відсутність квартири. Втім, він гордо казав, що все залишив колишній дружині. Можна не купувати памперси, а прати пелюшки. Його мама, наприклад, так і робила – і нічого, вижила. Вадим більше обурювався, що я стала приділяти йому менше уваги, та й виглядати стала не так добре, як раніше. – Я не з’їду з квартири, доки ти не підпишеш відмову від аліментів. Я махнула рукою і погодилася. Звісно, ​​довелося схитрувати

Дівчинкою я жила в книжках, вірила в казку про велике і світле кохання. Саме в казку, бо у житті все складалося зовсім не як у книжках. Навколо мене в той час гриміли сутички матері з черговим вітчимом, після яких доводилося наводити лад у квартирі та вислуховувати голосіння бабусі, яка вважала, що я теж скоро піду […]
Uncategorized

До мене дійшли чутки, що Ірина при надії. Заміжня вона не була, тому ця новина сколихнула усе містечко. – Іринко, я тебе вітаю! Хто там? Хлопчик чи дівчинка?, – спитала я подругу. – Дівчинка, – відповіла Ірина і трішки зашарілася. Я не планувала розпитувати що і звідки, бо розуміла, це її життя і мені вмішуватись не варто. – Може, вип’ємо кави?, – запропонувала Ірина і я погодилася. В кав’ярні Ірина більше розпитувала про мене, про сім’ю, сина. Про себе ж лише натякнула, що “подарунок долі” вона отримала на одному з курортів, де відпочивала і що дуже щаслива, що в неї буде ця дитинка

RedaktorКоментарі Вимкнено до До мене дійшли чутки, що Ірина при надії. Заміжня вона не була, тому ця новина сколихнула усе містечко. – Іринко, я тебе вітаю! Хто там? Хлопчик чи дівчинка?, – спитала я подругу. – Дівчинка, – відповіла Ірина і трішки зашарілася. Я не планувала розпитувати що і звідки, бо розуміла, це її життя і мені вмішуватись не варто. – Може, вип’ємо кави?, – запропонувала Ірина і я погодилася. В кав’ярні Ірина більше розпитувала про мене, про сім’ю, сина. Про себе ж лише натякнула, що “подарунок долі” вона отримала на одному з курортів, де відпочивала і що дуже щаслива, що в неї буде ця дитинка

Мені було важко змиритися з втратою батька. Він був всім для мене, і не лише для мене. Тато був людиною дуже світлою і співчутливою. Він ніколи не проходив повз там, де міг чимось допомогти. І не важливо чи допомога ця фінансова чи просто підтримка добрим словом. Ми жили дуже гарно. Своє дитинство я ніколи не […]
Uncategorized

Наша родина зі Львова. Всі сусіди і те, що відбувалося в будинку і навколо мене не влаштовувало. Тому я завзято взялася за всіх цих музикантів, собачників, підлітків, бабць і тих, хто на ніч постійно любить виставляти пакети зі сміттям прямо на сходовий майданчик. Я приходжу до керуючої комунальної компанії і кажу: – У під’їзд уже півроку не приходить прибиральниця, але ж ми платимо за її послуги. І щодо двірника теж неясно, тобто його також чомусь немає. На мене подивилися як на вошу

RedaktorКоментарі Вимкнено до Наша родина зі Львова. Всі сусіди і те, що відбувалося в будинку і навколо мене не влаштовувало. Тому я завзято взялася за всіх цих музикантів, собачників, підлітків, бабць і тих, хто на ніч постійно любить виставляти пакети зі сміттям прямо на сходовий майданчик. Я приходжу до керуючої комунальної компанії і кажу: – У під’їзд уже півроку не приходить прибиральниця, але ж ми платимо за її послуги. І щодо двірника теж неясно, тобто його також чомусь немає. На мене подивилися як на вошу

Наша родина зі Львова. Рік тому ми з чоловіком і двома дітьми переїхали в нову квартиру. Було це влітку, коли народ масово перебував у відпустках. Тому на той момент у під’їзді панував спокій та практично не було сміття. Попередня господиня нашої нової квартири на всі лади розхвалювала житло і казала, що сусіди тут тихі, і […]
Uncategorized

Троє дітей у нас з Надією. Я про все здогадався, коли відчув від неї його запах. Я його знав. Це були чи його парфуми, чи просто запах людини, яку я дуже добре знаю. Це було в один з моїх приїздів додому. А він працював у нашому місті на постійній основі, до сімʼї їздив спочатку на вихідні, а потім все рідше і рідше. Я безмежно любив і її, і наших трьох дітей. І я змирився. Я знав, що вона кохає нас обох. Він неймовірно багато зробив для нашої родини, для моїх дітей. Так ми і прожили життя в нашому Хмельницькому. Зараз нам з дружиною вже за 70, а його два роки як нема. І я маю право розповісти нашу історію. Бо життя буває таким різним, що навіть уявити іноді неможливо

RedaktorКоментарі Вимкнено до Троє дітей у нас з Надією. Я про все здогадався, коли відчув від неї його запах. Я його знав. Це були чи його парфуми, чи просто запах людини, яку я дуже добре знаю. Це було в один з моїх приїздів додому. А він працював у нашому місті на постійній основі, до сімʼї їздив спочатку на вихідні, а потім все рідше і рідше. Я безмежно любив і її, і наших трьох дітей. І я змирився. Я знав, що вона кохає нас обох. Він неймовірно багато зробив для нашої родини, для моїх дітей. Так ми і прожили життя в нашому Хмельницькому. Зараз нам з дружиною вже за 70, а його два роки як нема. І я маю право розповісти нашу історію. Бо життя буває таким різним, що навіть уявити іноді неможливо

Ми з Надією одружилися коли мені було 25, а їй 23. Вже чекали тоді на первістка. Наші батьки обоє з приватного сектору, прості робочі були, а нам хотілося жити десь в центрі міста, в квартирі. Ми й орендували собі тоді маленьку кімнату, але хотілося більшого. Надя моя вчителька, а я працював водієм на хлібокомбінаті. Заробляли […]
Uncategorized

Стіл ломився. Але найбільше мене вразили маленькі підставки поруч із кожним блюдом, на які були наклеєні етикетки зі складом. Складно пані Людмилу Іванівну витримати, це я вам чесно кажу. Тому й хочу поділитися і ваші історії почути, як ви з мамами чоловіків ладнаєте, бо у мене так собі виходить. От самі посудіть. В день нашого весілля моя новоспечена свекруха на бенкеті хотіла так собі затишненько розташуватися за нашим столом – за столом молодят! Зрозуміло, що їй довелося сидіти разом із рештою гостей – я сказала, що нікого чужого за нашим столом. Сидячи серед решти гостей, вона з обуреним виглядом скаржилася, що я – та напасть, через яку вона не може сидіти поряд з її улюбленим синочком.

RedaktorКоментарі Вимкнено до Стіл ломився. Але найбільше мене вразили маленькі підставки поруч із кожним блюдом, на які були наклеєні етикетки зі складом. Складно пані Людмилу Іванівну витримати, це я вам чесно кажу. Тому й хочу поділитися і ваші історії почути, як ви з мамами чоловіків ладнаєте, бо у мене так собі виходить. От самі посудіть. В день нашого весілля моя новоспечена свекруха на бенкеті хотіла так собі затишненько розташуватися за нашим столом – за столом молодят! Зрозуміло, що їй довелося сидіти разом із рештою гостей – я сказала, що нікого чужого за нашим столом. Сидячи серед решти гостей, вона з обуреним виглядом скаржилася, що я – та напасть, через яку вона не може сидіти поряд з її улюбленим синочком.

Складно пані Людмилу Іванівну витримати, це я вам чесно кажу. Тому й хочу поділитися і ваші історії почути, як ви з мамами чоловіків ладнаєте, бо у мене так собі виходить. От самі посудіть. В день нашого весілля моя новоспечена свекруха на бенкеті хотіла так собі затишненько розташуватися за нашим столом – за столом молодят! Зрозуміло, […]
Uncategorized

Іванко, які хрестини онучки в ресторані? Це ж треба якийсь подарунок купити чи гроші дати. А в конверт же тисячку не вкладеш. Підемо наступного дня і привітаємо онучку дома, щоб без цих витрат. Я ж вікна пластикові замовив. Нам є куди вклалися, – сказав чоловік. Я ж, щоб ніхто не бачив, пішла в сад за хату, яку ми все життя будуємо, і розплакалася. Добре що дочка вийшла заміж і дременула від цієї тотальної економії. Я ж так вчинити не можу

RedaktorКоментарі Вимкнено до Іванко, які хрестини онучки в ресторані? Це ж треба якийсь подарунок купити чи гроші дати. А в конверт же тисячку не вкладеш. Підемо наступного дня і привітаємо онучку дома, щоб без цих витрат. Я ж вікна пластикові замовив. Нам є куди вклалися, – сказав чоловік. Я ж, щоб ніхто не бачив, пішла в сад за хату, яку ми все життя будуємо, і розплакалася. Добре що дочка вийшла заміж і дременула від цієї тотальної економії. Я ж так вчинити не можу

– Мамо, я через цю вашу хату моря не бачила. Доки ти плануєш мовчати? Невже ця тотальна економія ще тебе не замучила?, – сказала мені дочка, коли я сказала, що не маю грошей, щоб йти на хрестини до онучки, які вони запланували зробити в дорогому ресторані. Чоловік в той час замовив вікна пластикові, бо дерев’яні […]
Uncategorized

Ти подякуй, що я дозволила сину тебе в його квартирі прийняти. Теж мені, зірка знайшлася, – сказала я в очі цій Галині. І мені і краплі не соромно. Але якби там не було, я змирилася з вибором Мирона, а ще більше розтанула, коли за рік часу “молоді” оголосили, що чекають дитину. Для Мирона це перша дитина. Невістка ж моя вже сімнадцять років, як мама. Її дочка вже студентка і живе окрема, а виховувала її бабуся. Цю Діанку я жодного разу не бачила. Галя каже, що Діана багато вчиться і не має часу роз’їжджати по гостях

RedaktorКоментарі Вимкнено до Ти подякуй, що я дозволила сину тебе в його квартирі прийняти. Теж мені, зірка знайшлася, – сказала я в очі цій Галині. І мені і краплі не соромно. Але якби там не було, я змирилася з вибором Мирона, а ще більше розтанула, коли за рік часу “молоді” оголосили, що чекають дитину. Для Мирона це перша дитина. Невістка ж моя вже сімнадцять років, як мама. Її дочка вже студентка і живе окрема, а виховувала її бабуся. Цю Діанку я жодного разу не бачила. Галя каже, що Діана багато вчиться і не має часу роз’їжджати по гостях

– Ти подякуй, що я дозволила сину тебе в його квартирі прийняти. Теж мені, зірка знайшлася, – сказала я в очі цій Галині. І мені і краплі не соромно. Але якби там не було, я змирилася з вибором Мирона, а ще більше розтанула, коли за рік часу “молоді” оголосили, що чекають дитину. Для Мирона це […]
Uncategorized

Ооо, мам, а в тебе обновки, – сказала мені Люда приміряючи біля шафи мої чоботи. – Та вони якраз на мене. Шкіряні, нога потіти не буде. В тебе ж є, минулорічні. Вони ж ще хороші. Ти ж не проти, якщо я їх собі заберу. Я молода, мені більше треба. Ви знаєте, я вперше в житті так повелась з дочкою. – Не чіпай і положи в коробку. Це моє взуття, а тобі якщо треба, то або ж йди сама на роботу, або ж мужинька свого проганяй

RedaktorКоментарі Вимкнено до Ооо, мам, а в тебе обновки, – сказала мені Люда приміряючи біля шафи мої чоботи. – Та вони якраз на мене. Шкіряні, нога потіти не буде. В тебе ж є, минулорічні. Вони ж ще хороші. Ти ж не проти, якщо я їх собі заберу. Я молода, мені більше треба. Ви знаєте, я вперше в житті так повелась з дочкою. – Не чіпай і положи в коробку. Це моє взуття, а тобі якщо треба, то або ж йди сама на роботу, або ж мужинька свого проганяй

Дочка кожного разу коли мене відвідувала, несла з собою торби, тому я й не здивувалася, коли в четвер Тетянка зайшла з великим пакетом і не одним. – Мамо, я бачила ще минулого року, що твої чоботи потрібно вже викинути на смітник. То ж, тримай і носи з задоволенням, – сказала мені Тетянка простягаючи красивий пакет […]