Uncategorized

Якби мені хтось сказав, після весілля з Володею, що я сама, з власної волі, подам за рік часу на розлучення, я б розсміялася йому в обличчя. Ми були створені один для одного. Свекруха живе в іншій області, мої батьки до нас не пхалися. Ну що ще потрібно для щастя? Все б було добре, якби не “найкращі” друзі Володі. Ми не жили своїм життям, а тим, що хочуть вони. Ситуація, яку Володя вирішив зі своїм другом стосувалася лише нас. Давно я не відчувала такого спустошення. Це і була “остання крапля”

Якби мені хтось сказав, після весілля з Володею, що я сама, з власної волі, подам за рік часу на розлучення, я б розсміялася йому в обличчя. Ми були створені один для одного. Свекруха живе в іншій області, мої батьки до нас не пхалися. Ну що ще потрібно для щастя? Все б було добре, якби не […]

Uncategorized

Вчора подруга мені подзвонила, що в їх частині Києва вимкнули світло чомусь, я стала за доньку хвилюватися, адже зять на роботі, а вона з малою дитиною вдома. 20 разів я її набирала, та Валентина не брала телефон. Я одягнулася швиденько і до неї поїхала, адже якесь хвилювання було. Я вже маршрутці сиділа, як мене набрала донька. Та замість того, щоб заспокоїти, вона зі мною говорила сердито

Моя донька, відколи вийшла заміж, зрідка стала спілкуватися зі мною, немає у нас стосунків таких теплих, як були колись. Я на пенсії, сумно мені, я їй дзвоню, та вона може лише на 5 чи 7 раз взяти телефон і то говорить чую розлючена вже. Ми з донькою завжди були близькими, вона мені розповідала все до […]

Uncategorized

Може, ретроградний Меркурій на мене так вплинув. Мене звуть Станіслава, я з Ужгороду, мені 48 років. І життя моє летить з ніг на голову. Дочка зі мною розмовляти не хоче вже кілька днів. Адже вони з зятем так розраховували на мене, а тепер усе, накрилася їхня карпатська відпустка мідним тазом, поїдемо з чоловіком путівки здавати і квитки, сказала мені Наталя. Адже зі Златкою сидіти тепер нікому, а з собою дворічну дитину вони тягти не хочуть, то не відпочинок буде, так мені ображено сказала дочка. Ту сестра ще мені мама дзвонить з докорами і претензіями: – Ну ти, Стасю, зовсім!  Ми з твоєю сестрою на тебе розраховували, ти ж обіцяла допомогти приїхати із заготовками та з поклейкою шпалер.

Мене звуть Станіслава, я з Ужгороду, мені 48 років. І життя моє летить з ніг на голову. Дочка зі мною розмовляти не хоче вже кілька днів. Адже вони з зятем так розраховували на мене, а тепер усе, накрилася їхня карпатська відпустка мідним тазом, поїдемо з чоловіком путівки здавати і квитки, сказала мені Наталя. Адже зі […]

Uncategorized

Після прогулянки з онуком теща вимагала сплатити її витрати. Точніше, не так. Вона без дозволу взяла мою кредитну картку і вигуляла онука як годиться. Коли я глянув на телефон і побачив усі списання, мені стало не по собі. Я сплатив усі походи в кафе, покупки та катання на різних атракціонах. Сума була просто величезною – ми за ці гроші місяць можемо жити

Моя дружина ніколи з рідною мамою не була близькою. У чому проблема у їхніх стосунках, я не в курсі. Ще перед весіллям мені Галя сказала, що вони з мамою просто не можуть порозумітися. Бо бачте, вона “сильно заточена” на чистоті, через що вони часто конфліктували, коли жили разом. Дружина в мене така, що краще на […]

Uncategorized

Я зайшла в квартиру до свекра і взялася за голову. Я ніколи не бачила, щоб люди жили в таких умовах. Я три години не виходила на світ Божий. Я і поприбирала і їсти йому наварила. – Що ти від мене хочеш?, – бурчав свекор. – Мені і так добре! – Але я не могла змиритися з тим, що з ним сталося. Він був такою життєрадісною людиною. Після відходу свекрухи минуло два роки, а його стан йде на спад

Я зайшла в квартиру до свекра і взялася за голову. Я ніколи не бачила, щоб люди жили в таких умовах. Я три години не виходила на світ Божий. Я і поприбирала і їсти йому наварила. – Що ти від мене хочеш?, – бурчав свекор. – Мені і так добре! – Але я не могла змиритися […]

Uncategorized

Привів мене Андрій познайомитися з його мамою, а вона мені така видає: – Скільки тобі років, жіночко? Я відповіла, що 35. і тим підписала собі вирок. – Андрійку, а ось попередня твоя дівчинка була молодша за тебе, пам’ятаєш? В принципі, вже тоді можна було мило посміхнутися і втекти з цього дурдому назавжди. Але Андрія я справді любила і заради наших почуттів була згодна потерпіти безтактовну свекруху. Зрештою, нам з нею не жити. – Синочку, а молодшої дівчинки не знайшлося? – Мамо, перестань, це некрасиво. Я що, на твою думку, на ринок ходив, вибирав, як яловичину? Зустрів Віку, закохався і все. – А дітей із нею як заводити будете? Вона ж старородна вже. Навіть говорити неприємно! – Запропонувала завести дитину на боці, щоб – цитую – хоч спадкоємець був

Привів мене Андрій познайомитися з його мамою, а вона мені така видає: – Скільки тобі років, жіночко? Я відповіла, що 35. і тим підписала собі вирок. –  Мамо, знайомся, це Вікторія, – мій наречений сяяв, як начищений чайник: сьогодні ми нарешті зібралися повечеряти з його мамою і познайомити мене з нею. Але замість обіймів, рукостискання […]

Uncategorized

У нас з чоловіком співпали відпустки на початку жовтня. Ми мріяли про відпустку в Карпатах, де ще не були. Завжди їздили влітку і тільки на Азовське море, ну а тепер обрали інший варіант. Ми заздалегідь забронювали невеликий будинок в селі недалеко від Яремче, біля річки. Так довго чекали на відпустку! Діти навіть зайвий раз нічого не випрошували, бо знали, як сильно ми витратилися. Мріяли, як дивитимемося на гори на заході сонця, насолоджуватимемося дзюрчанням води і чистим повітрям. Але в життя були інші плани. В однієї жінки замовила парне молоко, в іншої – домашні яйця купила і сир. Діти встигли познайомитись із сусідськими дітьми-підлітками. Син їм планшет показував – хлопці аж верещали від захоплення. Я дивилися на ці краєвиди, зелені хвилі навкруги аж до неба і мені не вірилося, що метушня, робота і домашні справи залишилися в Києві. Доньці 14 років. Дивлюся, вона поклала око на хлопчика-сусіда, брюнета років 16. Прокидається щоранку, щоб подивитися, як він корів виганяє. Той помітив, як вона виглядає, підійшов, кинув камінчик у вікно. А я підглядаю в прочинені двері

У нас з чоловіком співпали відпустки на початку жовтня. Ми мріяли про відпустку в Карпатах, де ще не були. Завжди їздили влітку і тільки на Азовське море, ну а тепер обрали інший варіант. Ми заздалегідь забронювали невеликий будинок в селі недалеко від Яремче, біля річки. Так довго чекали на відпустку! Діти навіть зайвий раз нічого […]

Uncategorized

Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не було. І моє чуття таки мене не підвело. Якщо в нашому з Надею холодильнику пісна гречка і кілька, то моя теща не соромиться їсти навіть червону рибу і авокадо. Прикривається Лідія Тарасівна, що вона свого часу собі на таку старість заробила. Але нас це мало тішить

Я спеціально відкрив холодильник тещі, щоб подивитися, чим вона харчується. Мене дивувало, що завжди вона намагалася їсти в той час, коли ні мене ні дружини на кухні не було. І моє чуття таки мене не підвело. Якщо в нашому з Надею холодильнику пісна гречка і кілька, то моя теща не соромиться їсти навіть червону рибу […]

Uncategorized

Наталю, це все звичайно добре, але ти нам винна шістсот гривень і це я заокруглив тобі в плюс і не рахував попередню продукцію, – сказав я сестрі, коли та подякувавши сідала в автівку. – Ти жартуєш, Петре? Ми ж рідня! Які гроші?, – спантеличено відповіла Наталя, а її руки затремтіли так, що аж сумка впала на землю. – Нам тут м’ясо, яйця і картопля з неба не падає. Все господарство, яке ти тут бачиш, на наших руках. Ти ж на роботу ходиш? Ходиш? Гроші отримуєш? Отримуєш! Ось і ми хочемо за свою роботу гроші

– Наталю, це все звичайно добре, але ти нам винна шістсот гривень і це я заокруглив тобі в плюс і не рахував попередню продукцію, – сказав я сестрі, коли та подякувавши сідала в автівку. – Ти жартуєш, Петре? Ми ж рідня! Які гроші?, – спантеличено відповіла Наталя, а її руки затремтіли так, що аж сумка […]

Uncategorized

В п’ятницю я весь день була на городі, сонечко виглянуло, треба картоплю садити. В цьому році я вирішила, що все буду садити потрошки, хоч і не маю сил, але треба якось жити. Бачу – заходить на моє подвір’я гарна пані. Вишукана така, в дорогому одязі. – Не впізнаєте мене, мамо? – питає. А стала, сперлася на сапку, і зовсім не розумію нічого – наче Світлана мені ввижається. – Світлано, ти? – несміливо питаю і сама не вірю, що до мене прийшла колишня невістка

Невістка зайшла на подвір’я, а я її не впізнала, ще б пак, адже минуло стільки років. Я думала, вона про мене вже й забула, або якщо і пам’ятає, то лише щось недобре. В п’ятницю я весь день була на городі, сонечко виглянуло, треба картоплю садити. В цьому році я вирішила, що все буду садити потрошки, […]