Uncategorized

Я боюся, що при розлученні чоловік і свекруха заберуть у мене дитину, вона все для цього зробить. У них бізнес і гроші, а я хто – пташка у золотій клітці. А починалося все досить щасливо. Я його підтримую як можу, але хіба я можу зрівнятися з матір’ю, яка його матеріально підтримує? До речі, живемо в будинку, який купила його матір нібито з душевною доброти, а насправді переслідувала свої цілі. Ми жили в Києві, тепер живемо за містом, вибратися я звідси не можу, бо у нас маленька дитина. З подругами не спілкуюсь, нікуди не ходжу. Живу як у клітці

Я боюся, що при розлученні чоловік і свекруха заберуть у мене дитину, вона все для цього зробить. У них бізнес і гроші, а я хто – пташка у золотій клітці. А починалося все досить щасливо. Познайомилися з Олександром, закохалися, почали зустрічатися, побралися. Чоловік довгий час працював на спільній фірмі вітчима і своєї матері. Потім йому […]

Uncategorized

Я навіть не знаю, в храм до священника мені, чи до ворожок, чи ще до кого мені з цією таємницею, що я дізналася! Чи мовчати – рот на замок до віку, чи навпаки все всім розповісти, але що тоді буде – уявити не можу. А у них же уже двійко діток-погодок, наших онучат! 3 і 4 рочки. І гарні ж діти. Сваха була вдовою, коли ми познайомилися, чоловік її полинув на небо молодим, у 36 років. Я ростила дочку сама. І ось сиділи у свахи, і вона показала мені молодого свого чоловіка на світлині. Мені стало зле

Я навіть не знаю, в храм до священника мені, чи до ворожок, чи ще до кого мені з цією таємницею, що я дізналася! Чи мовчати – рот на замок до віку, чи навпаки все всім розповісти, але що тоді буде – уявити не можу. А у них же уже двійко діток-погодок, наших онучат! 3 і […]

Uncategorized

От я навіть не знаю, як до цього ставитись. Не буду називати ніяких імен, а просто розповім саму ситуацію. Наші діти одружені вже два роки, вони просто розписалися, весілля не було. Ми з нашими сватами спілкувалися тільки тоді в кафе, а в гостях одне в одного не були, якось не складалося. А це поїхали до свахи на ювілей, 60 років, з ночівлею. Вони поклали нас у своїй спальні, постіль не поміняли, рушники чисті не дали

От я навіть не знаю, як до цього ставитись. Не буду називати ніяких імен, а просто розповім саму ситуацію. Ми з чоловіком живемо в Хмельницькому. У нас двоє вже дорослих дітей, обоє мають сім’ї. Ми з чоловіком ще працюємо, у нас є квартира, дача, машина. Дочка наша живе з чоловіком в Києві, а син з […]

Uncategorized

Нещодавно у моєї молодшої донечки був день народження, ми запросили обох бабусь. Свекруха прийшла, а моя мама відмовилася, бо сказала, що мої діти її не достатньо люблять, і вона такого ставлення не заслужила. Мама стала говорити, що більше жодного євро вона нам не дасть. Але, якщо розібратися, то вона особливо нічого і не давала, бо всі зароблені гроші вкладає в свій будинок. А ми з чоловіком живемо окремо, і на його території

– Ви на мої євро розраховували? Так от знайте, не отримаєте від мене нічого! Нехай вам допомагає сваха, якщо вона у вас така хороша! – сказала моя мама. Мені слухати це було дуже неприємно, адже маму свою я люблю, але вона вже багато років заробітчанка, її вдома ніколи немає, от мої діти до тієї, іншої, […]

Uncategorized

Мені вже більше 70 років і я надумав розлучитися. Я звичайно розумію, що моя дружина 30 років своїми італійськими заробітками нас утримувала. У всіх наших трьох дітей є квартири, машини. Я не працював відтоді, як втратив роботу. Але тепер вона повернулася на зовсім, і моє життя перетворилося на суцільне випробування. Буду у 70 з гаком розлучатися, переїду на дачу, вона їй все одно не потрібна. До мене туди будуть онуки і майбутні правнуки приїздити. А Людмилі нехай квартира, я на неї не претендую – вона купила. Те не їж, те не пий, спи тільки в спальні, під телевізор не можна засинати, вдягни піжаму на флісі, коли не холодно. Пішли туди, поїхали сюди. І так до безкінечності

Мені вже більше 70 років і я надумав розлучитися. Розповім вам свою історію. Можливо, хтось зрозуміє і підтримає, але більшість осудить, я це знаю. І все одно розповім, щоб почути сторонню думку. Ми з дружиною побралися рано з дуже великого кохання. Нічого свого не було. Батьки у обох по селам, виховують ще молодших за нас […]

Uncategorized

Я сама такою була. Але тепер щиро не розумію, вас, нещасливі жінки, як ви можете цим займатися щодня? А як же ви самі? Адже ви весь час цим займаєтеся! Робота в офісі, діти в садочку, нагладжені сорочки чоловіка і машина у кредиті. А де ваше щастя в цьому, жіночки? І де тут ви самі? Ваші інтереси і захоплення? Але ж ні, вони найрозумніші і дають поради, як стати такою самою нещасливою, як вони: влаштуватися на гарне місце, вийти заміж, народити дітей і водити їх в садок, готувати обіди чоловіку

Я сама такою була. Але тепер щиро не розумію, вас, нещасливі жінки, як ви можете цим займатися щодня? А як же ви самі? Адже ви весь час цим займаєтеся! Колись я теж була стомленою сумною дівчиною, непевною у собі, яка боїться звільнення, якою командують батьки і яка «не помічає» флірт подруг зі своїм хлопцем. У […]

Uncategorized

Як тільки я лишила чоловіка без котлет і без борщів – сталося диво, в яке важко і повірити. Я вляпалася у заміжжя в 19 років, народила дитинку. Сиджу дома, чоловік в академії навчається, а я собі нову пару шкарпеток купити не можу – старі на лампочці штопаю. Заощаджую кожну копійчину, щоб чоловік закінчив академію – все для нього, коханого. У вільний час розносила листівки, газети – займалася всім, що приносило дохід, бо у чоловіка зарплата була дуже маленька, а навчання справа не з дешевих, плюс витрати на дитинку. Олег був дуже вередливий, як маленька дитина: подай це, принеси те, хочу он те. Каші він не їсть, любить усе м’ясне. Грошей немає, а м’ясо щоб у борщі плавало

Як тільки я лишила чоловіка без котлет і без борщів – сталося диво, в яке важко і повірити. Я вляпалася у заміжжя в 19 років, народила дитинку. Сиджу дома, чоловік в академії навчається, а я собі нову пару шкарпеток купити не можу – старі на лампочці штопаю. Заощаджую кожну копійчину, щоб чоловік закінчив академію – […]

Uncategorized

А що тобі не подобається, Ірино? Я ж не в твоїй машині на переднє місце сідаю, а свого сина. Тобі ж краще ззаду вмоститися, до того ж, там твій син в автокріслі, за яким потрібно доглядати. – Мій? Мій син? А може наш з Іваном? Ви нічого не плутаєте?, – почала обурюватися я. – Ой, не так сказала, а ти вже завелася. Ти з моїм сином живеш, всі вечори ви разом, дай хоч на наших спільних поїздках я біля нього побуду, – відповіла свекруха, коли всадилася біля чоловіка, коли ми всією сім’єю, або навіть родиною, їхали на дачу

– А що тобі не подобається, Ірино? Я ж не в твоїй машині на переднє місце сідаю, а свого сина. Тобі ж краще ззаду вмоститися, до того ж, там твій син в автокріслі, за яким потрібно доглядати. – Мій? Мій син? А може наш з Іваном? Ви нічого не плутаєте?, – почала обурюватися я. – […]

Uncategorized

В мене опустилися руки, і пів року я просто нічого не робила. Той шутер так і стояв посередині подвір’я, нагадуючи мені про той хаос, який так раптово увірвався в моє життя. І я не могла розгребсти ні шутер, ні те, що зі мною відбувається. Допоміг мені щасливий випадок. В наше село повернувся мій колишній однокласник Андрій і ми з ним випадково зустрілися. Коли він почув мою історію, то сказав, що любить мене ще зі школи і готовий одружитися зі мною хоч зараз

– А ти чого так рано прокинувся? – здивовано запитала я чоловіка. А потім глянула на його валізи в коридорі, і до мене почало доходити – він зібрався від мене йти. В суботу нічого не віщувало біди, ми замовили машину шутру, бо почали будувати хату, а потім мали прийти родичі і сусіди, щоб все це […]

Uncategorized

Фарш на ці котлети купив мій син, а він не копійки коштує. Тобі, Наталю, він геть чужий дядько. Ось тому роток на мою смакоту не роззявляй, – сказала моя нова свекруха до дитини, яка прийшла зі школи голодна. Весь день Наталочка не підіймала слухавки. Я ледь доїхала з роботи, так хвилювалася. Після “сповіді” дочки я зібрала наші скромні пожитки і ми переїхали. – Мамі так погано було, а твоя донька їй навіть склянку води не піднесла, – єдине, чим виправдовувався Орест

Фарш на ці котлети купив мій син, а він не копійки коштує. Тобі, Наталю, він геть чужий дядько. Ось тому роток на мою смакоту не роззявляй, – сказала моя нова свекруха до дитини, яка прийшла зі школи голодна. Наталя сиділа на кухні, бабуся Марія покликала її їсти. На тарілці, у буквальному значенні цього слова, лежала […]