Життя дочки короля готів Сіварда було незвичайним. Скромна принцеса росла далеко від чоловічих очей. Вона зберігала своє благочестя, закриваючи, при нагоді, своє обличчя краєм хустки. Сівард подарував дочці двох змій, щоб захистити свій скарб від раптових на неї посягань.
Змії служили вірними вартовими біля входу до опочивальні Альфхільди. На тих, хто зумів все-таки здолати змій, чекала плаха. Принцеса була неприступною. Однак знайшовся один сміливець, якого не злякали ні змії, ні батьківська кара.
Його звали Альф, син короля Данії Сигара. Він хоробро розправився зі зміями, що справило на Сіварда та Альфхільду належне враження. До цього всі лицарі, якими б доблесними вони не були, боялися кари короля.
Проте мати Альфхільди гаданим зятем не зачарувалася. Вона порадила дочці вибрати інший шлях і не виходити заміж за датського принца. Альфхільда одягла чоловічий одяг, і обрала для себе інший шлях – вона стала морською розбійницею, ставши на чолі таких самих дівчат, як вона.
Мотиви вчинку дівчини досі залишалися незрозумілими. Не думайте, що будь-яка принцеса на той час віддавала перевагу морській безодні, ніби це було схоже на монастир. Ймовірно, Альфхільда надихнулася розповідями Стародавньої Скандинавії про благочестивих дів-войовниць, які віддали перевагу мечу замість домашнього побуту.
Варто згадати легенди про тих же валькірій або жіночих Богинь, на зразок Фрей, яка крім любові завідувала загиблими душами хоробрих воїнів нарівні з Одином.
Разом зі своєю жіночою командою Альфхільда змогла здобути незліченні скарби, здійснюючи набіги вздовж узбережжя Балтики. Вікінги та інші доблесні чоловіки віддавали шану хоробрій дівчині. Незабаром до її команди приєднався ще один корабель, що складався цілком з чоловіків.
У цей час Альф зі своїм товаришем Боргаром всюди шукав свою красуню. Данський принц хоробро мандрував морем у пошуках коханої. Побачивши інших піратів він не пасував, хоча боявся. Йому було страшно, але ще страшніше було уславитися перед Альфхільдою боягузом.
В одній із таких сутичок на узбережжі південної Фінляндії Альф бився з вікінгом, але збивши шолом побачив у обладунках свою Альфхільду. Відклавши спис, він вирішив, негайно, порозумітися в почуттях. На цьому кар’єра балтійської розбійниці закінчилась. Весілля зіграли на кораблі, а Альфхільда пообіцяла чоловікові відтепер без нього в море не ходити. Наречені поїхали до Данії.
Чому Альфхільда відступила від своєї команди та морської безодні — невідомо. Можливо, вирішила, що Альф для неї, все ж таки, миліший за сплеск хвиль. Незабаром у Альфа та Альфхільди народилася дочка Гурід. Пізніше Гурід стала новою королевою Данії, і одружилася з сином наперсника свого батька Борегара.
Розповідь про Альфхільда має формат історичної легенди, написаної Саксоном Грамматиком. Дія саги відбувається приблизно у V столітті. Ймовірно, Саксон хотів розповісти повчальну розповідь, проте нам, людям XXI століття, які виросли непоряд з норвезькими фіордами, це буде важко зрозуміти.