Всім ми родом з дитинства. З цим згодні і психологи. Те, що відбувається з нами в дитинстві, впливає на життя в дорослому віці. Тому виховання дітей – справа дуже відповідальна.
Про це пише Файна Сторінка із посилання на “Загадки історії”
На жаль, навіть зараз багато батьків цього не розуміють, вважаючи, що виховувати повинен дитячий сад, школа і так далі. Ні, дивлячись на оточуючих і їх дітей, я можу зробити висновок, що все йде з сім’ї. Але, звичайно ж, якийсь відбиток накладають і соціальні умови.
Адольф Гітлер – безумовно, один з найбільших лиходіїв в історії людства. Чому він став таким? Що за дитина така була?
Адольф народився в сім’ї державного службовця і домогосподарки. Батько був владним, марнославним і досить заможним чоловіком. У нього навіть був свій маєток.
Гітлер виховувався не один. У сім’ї було ще кілька дітей. Це, мабуть, теж важливо.
Потрібно враховувати і те, що сім’я Адольфа досить часто переїжджала. Гітлеру доводилося вчитися в різних школах.
Що відбувалося в родині? Як зауважувалось, батько у Адольфа був чоловіком владним. Він мав незаперечний авторитет, який, бувало, підтримував і кулаками. Адольфу діставалося від батька частенько. Не завжди заслужено.
Був випадок, коли мати закрила своїм тілом сина, захищаючи його таким чином від розгніваного батька. Ймовірно, що поведінка Алоїса Гітлера зіграла ключову роль у формуванні характеру сина.
За деякими даними, знайдений щоденник сестри Гітлера – Паули. У ньому є записи про те, що Адольф бував грубим і розпускав руки теж, як батько. З іншого боку, є свідчення і на користь героя оповідання. Коли у Гітлера почало виходити продавати свої картини, то він відмовився від сирітської пенсії на користь сестри. Це теж про щось говорить.
Що стосується навчання, то спочатку Адольф був старанним школярем, незважаючи на те, що йому постійно доводилося змінювати школи, класи, коло спілкування, він добре вчився, отримував похвалу від вчителів.
Але це швидко минуло. Хлопчик підріс почав, скажімо так, захоплюватися творчістю. Він любив історію, намагався вчити іноземні мови, старанно займався географією і живописом. Частину предметів Гітлер вважав непотрібними, тому абсолютно не цікавився ними.
Цікаво, що в ранні роки Адольф мріяв стати священиком. Він навіть співав у церковному хорі і допомагав проводити службу в храмі. Але це теж пройшло. Коли Адольф підріс, то йому були цікаві цивільна і військова служба. Але це не точно – щодо кар’єри військового.
В одних джерелах про це пишуть ствердно. Але там же вказується, що Гітлер дуже не хотів потрапити в армію Австро-Угорщини. Втім, це, скоріше, через те, що майбутньому правителю Німеччини не хотілося воювати разом зі слов’янами та іншими. Бути в німецькій армії Гітлер хотів, і пішов солдатом на фронт під час Першої світової.
Але це ми вже забігли вперед.
У шкільні роки Адольф був людиною суперечливою. З одного боку, мала місце якась затурканість і відчуженість від суспільства, з іншого – Гітлер вже тоді хотів бути лідером. Він вимагав визнання його авторитету, виступав перед іншими учнями з промовами і переказами книг.
Напевно, сильним ударом для Адольфа було те, що його не прийняли в Академію мистецтв, хоча він намагався це вчинити двічі.
Дуже цікаво поміркувати: а що було б? Гітлер цілком міг би стати священиком. Він міг бути відмінним художником. І не було б тієї катастрофи, яка сталася в середині минулого століття? Чи все було вже заздалегідь вирішено?
На це питання ніхто вже не зможе дати ствердної відповіді.
В цілому ж, Адольф був звичайним європейським хлопчаком. Не гірше, і не краще за інших. У житті йому доводилося нелегко, і він накопичив злобу, вирішивши чомусь виплеснути її на євреїв і на деякі інші національності і раси. Чому так вийшло – загадка. Багато людей росли точнісінько так само, як і Гітлер, але не стали диктаторами, охочими поневолити світ.