Ми звикли до того, що Богдан Хмельницький був гетьманом козацького війська, але є деякі речі, які чомусь зали граються поза увагою, що спотворює його ідентичну цілісність. Він був одним із тих, хто відновлювали незалежність старовинної Русі.
2 січня 1649 року гетьман Війська Запорозького Богдан Хмельницький тріумфально в’їхав до Києва.
Як відомо, 1648 рік став для війська Хмельницького досить успішним: перемоги у битвах під Жовтими Водами, Корсунем та Пилявцями. На початку жовтня гетьман здійснив демонстраційний рейд до Львова і Замостя, з яких було узято велику контрибуцію, а потім рушив до Києва.
2 січня 1649 року Хмельницький тріумфально увійшов в Київ через Золоті ворота. Місто зустрічало його як героя – визволителя України. Серед сотень киян, які вітали гетьмана, були єрусалимський патріарх Паісій, київський митрополит Сильвестр Косів, професори і студенти Києво-Могилянської колегії. Патріарх у привітальній промові називав гетьмана не інакше як «пресвітлим володарем й князем Руси».
У лютому 1649 року у Переяслав прибуло польське посольство, якому вдалося укласти перемир’я, погодившись визнати владу гетьмана на більшій частині українських земель. Проте, це коротке перемир’я закінчилося вже влітку. І цього разу Хмельницького чекали перемоги: у червні, під Збаражем, було розбите військо Яреми Вишневецького, а у серпні 1649 року, під Зборовом – 30-тисячна польська армія на чолі з королем Яном II Казимиром.
Наслідком цих перемог стала укладена з королем Речі Посполитої угода, яка серед іншого визнавала автономність гетьманської влади у межах Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств і східних районів Волині та Поділля до ріки Случ. Попереду були битви під Берестечком та Батогом. У жорстоких боях Україна під проводом Богдана Хмельницького виборювала власну державність.
Головне фото: Картина «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва» авторства художника Миколи Івасюка (1912).