Стоунхендж – сповнене таємниць і загадок місце, яке століттями притягувало себе людей. У його першій версії було величезне кільце із валлійського блакитного каміння, побудоване 5000 років тому.
П’ятдесят шість отворів по краю пам’ятника відзначають місця, де колись стояло це каміння. Саме з ними пов’язана історія реставрації пам’ятника минулого століття. І його трагедія, оскільки безліч важливих фактів про Стоунхенджа було втрачено саме тоді. Сьогодні Файна сторінка хоче розказати це за матеріалами порталу Express.co.uk який привідкрив завісу цієї сумної події.
Місця, де знаходились блакитні камені, були виявлені в XVII столітті Джоном Обрі, антикваром, натурфілософом, письменником та одним із перших археологів. Отвори у землі навіть отримали назву «дірки Обрі». Справа в тому, що в якийсь момент реставратори ще в кам’яному столітті прибрали з пам’ятника блакитне каміння, але залишили незайманими матеріали під ними. А знаходилося під ними близько півмільйона фрагментів кісток.
У 1920-х роках кістки було виявлено в кількох отворах археологом Вільямом Хоулі. Однак Хоулі використовував сучасні методи реставрації стародавньої пам’ятки, тоді як у подібних випадках необхідно використовувати лише оригінальні способи. Тому він, не дбаючи про збереження історичної цінності Стоунхенджа, просто скинув усі кістки з різних отворів Обрі в одну велику яму, коли його команда закінчила свою роботу.
Одним махом нанівець були зведені всі можливості майбутніх дослідників пам’ятника, а можливості дізнатися щось про людей, які тут були поховані, були втрачені. Крісті Вілліс, остеоархеолог, шість років намагалася розгадати той хаос, який створив Хоулі, збираючи воєдино і зіставляючи фрагменти кісток, що залишилися. Вона каже:
«Згідно з щоденниками розкопок Хоулі, близько 60 людей було поховано в ямах Обрі. Моя робота полягала в тому, щоб виділити останки тих, хто належав цим людям. Вдалося виділити 26: я змогла знайти 21 дорослого та п’ятьох дітей» . Ідентифіковані фрагменти кісток датуються періодом приблизно від 3000 до 2500 до нашої ери.
Більшість кісток зі слідами кремації було знайдено під тими місцями, де в давнину знаходилося блакитне каміння. Провівши радіовуглецевий аналіз, дослідники виявили, що люди були поховані в той же час, коли британці кам’яної доби зводили оригінальне коло з блакитного каменю. Крісті Вілліс зазначає, що, ймовірно, цей район колись служив кладовищем для поховання кремованих залившків, а блакитне каміння служило вказівниками для місць, «посвячених мертвим».
Друзі, наша команда створила чудовий проект і нам життєво необхідна ваша підтримка: будь ласка, підпишіться на канал у телеграмі і ви зможете насолодитися зокрема цікавими статтями, які пубілкуватимуться лише там.
Не лякайтеся, підписників ще зовсім мало, ми віримо, що зможемо створити свою велику команду поціновувачів цікавого і прекрасного. Цінуємо кожного, окреме спасибі всім, хто підпишеться!