Те, що ви зараз почуєте у виконанні Євгена Маляревського, є чіткою ілюстрацією тотальної російської злодійської ментальності, фактом культурного грабежу, що Росія вміє робити краще за все.
Це те, у що можна ткнути носом і угорську пропаганду, яка днями заявила, що коли в України забрати російську культуру, то в нас нічого не залишиться. Але насправді все із точністю до навпаки – Росія присвоювала собі цілі культурні пласти України, та інших народів.
Якщо нижче не відображається відео із піснею, ви пожете послухати її за цим посиланям.
Скоріше за все, мелодія цієї пісні одразу здалась вам знайомою. Звісно ж, ви її чули. Думаю, що всім
знайома пісня “Вставай, страна огромная”.
Василь Лебедєв-Кумач. Це людина, яка начебто написала пісню “Священна війна”, з якою на вустах у червні 1941 року солдати йшли на фронт і яка згодом стала гімном совка, а сьогодні її мелодію присвоїла в якості гімну сучасна Московія.
Але насправді все “трохи” інакше – оригінал пісні існував ще 100 років тому, а саме в в 1919 році, в лавах криворізьких повстанців УНР. Те що сталось із цією чудовою піснею є ще одним фактом крадіжки совєтами української культури.
Що не завадило Лебедєву-Кумачу здобути медаль “За оборону Москви”, навіть попри те, що коли німці стали підступати до Москви, Лебедєв-Кумач спробував втекти з міста.
За спогадами прозаїка Фадєєва: “Привіз на вокзал два пікапи речей, не міг їх завантажити протягом двох діб і психічно збожеволів”.
Час відновлювати історичну справедливість і повертати нам наше! Тож співаємо! Тримаємося!