Про події, які відбулись на АЕС у Чорнобилі, а також на Фукусімі-1 сьогодні відомо кожному. Це дійсно події вражаючого масштабу, та наслідків, які надовго залишаться у світовій історії.
Можливо ви будете здивовані, але історія СРСР знала й інші не менш масштабні трагедії, проте, інформаія про них відома лише малому колу людей.
До таких подій відноситься катастрофа 1957 року на хімкомбінаті «Маяк» інформаія про яку була засеркечена і відома лише малій кількості людей.
Хімкомбінат «Маяк» (Комбінат №817), розташований у місті Озерськ (Челябінська область), або «Сороківка» (як місто називали його мешканці), широку популярність у Радянському Союзі отримав лише 1989 року. До цього про нього знали лише одиниці, а ще менше знали про те, що 29 вересня 1957 року на цьому комбінаті сталася одна з найбільших ядерних катастроф в історії людства.
Назва аварії, що найчастіше згадується, походить від назви населеного пункту Киштим, який знаходиться в парі десятків кілометрів від місця трагедії, і був на момент аварії найближчим містом, позначеним на картах. Сам же «Маяк» та його місто-супутник Озерськ (Челябінськ-40) були секретними та на картах СРСР не значилися.
Комбінат «Маяк»
Комбінат «Маяк» та його місто-супутник зводилися за допомогою «добровільної» праці комсомольських «біороботів», вербування по всій країні кваліфікованих інженерів, які не могли добровільно відмовитися від «відрядження» до Киштима, та праці ув’язнених на цілком секретному об’єкті. І звичайно ж, все трималося в суворій таємності.
Сьогодні спливають факти, які просто не вкладаються у здоровий глузд і уявлень про людяність. У процесі робіт з виготовлення атомної зброї не думали про шкоду, яка достеменно свідомо наносилась навколишньому середовищу і здоров’ю людей.
Спочатку всі відходи і охолоджувальні рідини після виробництва зливали прямісінько в річку Теча, що протікає поруч із заводом. Як результат, у прилеглих поселеннях на берегах річки стали хворіти і вмирати люди. А оскільки річка є притокою Обі, яка впадає в Північний Льодовитий океан, наслідки зливу відходів знаходили навіть у океані! Коли почався міжнародний “шухер”, вирішили таки зливати в річку лише низькоактивні відходи.
Від середньоактивних відходів стали позбавлятися за допомогою безстокового озера Карачай, а високоактивні відходи утилізували у спеціальних ємностях із нержавіючої сталі, розташованих у спеціальних бетонних сховищах.
Слід зазначити, що у ті роки вплив радіації на живих істот ще був до кінця не вивчений, особливо у довгостроковій перспективі.
Люди, які працювали на цьому заводі, до кінця не розуміли всієї шкоди, а можливо, у них не було вибору. Для збору витоків радіоактивного матеріалу використовувалися комсомольських «біороботів» з відрами та губками, а також ув’язнених.
Про здоров’я людей особливо не дбали, за словами очевидців, одним із показників для короткострокового лікарняного була постійна кровотеча з носа або випадання волосся.
Недосконалими були технології, пов’язані з ядерними елементами. Постійно все ламалося, шибки лопалися, радіоактивні речовини могли витікати. Нещасним робітникам доводилося постійно все це ремонтувати, відновлювати, доопрацьовувати та прибирати. Внаслідок цього не одна тисяча працівників померла від променевої хвороби, деякі від раку.
Масштабна аварія 1957 року
29 вересня 1957 року о 16.22 стався вибух місткості обсягом 300 кубічних метрів, де містилося близько 80 кубічних метрів високорадіоактивних відходів. Офіційна версія причини вибуху говорить, що стався він у результаті виходу з ладу системи охолодження і, як наслідок, розігріву та подальшої детонації ємності.
Є й інша версія, згідно з якою винен розчин із вмістом плутонію, який випадково потрапив у відходи, при його взаємодії з відходами вивільнилася велика кількість енергії. Внаслідок цього і стався вибух.
Більшість вчених все ж таки схиляється другій версії (з плутонієм). Незалежного розслідування аварії не проведено досі, не опубліковано технічних та хімічних звітів про подію.
Потужність вибуху оцінюється у 70-100 тонн у тротиловому еквіваленті (бомба, скинута на Нагасакі, була потужністю до 18 000 тонн). В довкілля було викинуто близько 20 мільйонів кюрі радіоактивних речовин (для порівняння при аварії в Чорнобилі – близько 380 млн. кюрі, під час вибуху на Фукусімі-1 – 5-10 мільйонів кюрі).
Наслідки аварії
Для ліквідації наслідків аварії на хімкомбінаті були потрібні зусилля сотень тисяч людей. З міст, зокрема з Челябінська і Свердловська, на ліквідацію наслідків аварії було відправлено молодих хлопців і дівчат, яких ніхто не попереджав про те, куди вони прямують, неговорили і про небезпеку радіації.
Привозили й цілі частини військових, партії ув’язнених. Усім суворо забороняли говорити, де вони були. Дітей із сіл у віці 7-13 років посилали закопувати радіоактивний урожай.
Внаслідок цього, у Челябінській області та місті Озерську значно зросла смертність після аварії, люди гинули прямо на роботі, народжувалися діти з генетичними відхиленнями.
Площа прямого забруднення торкнулася близько 217 населених пунктів з населенням не менше 272 000 осіб у Свердловській, Челябінській та Тюменській областях. Відселено під час ліквідації наслідків аварії 27 сіл з населенням від 10 до 12 тисяч людей. Будівлі, майно, худобу та врожай було знищено.
У 1959 році була створена спеціальна санітарно-захищена зона в даному районі, де було заборонено будь-яку господарську діяльність. У 1968 року на цій території утворено Східно-Уральський державний заповідник, чи Східно-Уральський радіоактивний слід (ВУРС), площею близько 27 000 кв. м.
Інформація про аварію старанно ховалася від населення країни, вживалися навіть заходи щодо дезінформування людей: розповідали про відблиск особливого полярного сяйва. Спотворені факти про катастрофу описувалися в західній пресі та інших джерелах, оскільки достеменно ніхто не знав про реальні факти цієї аварії.
І уявість лише на хвильку весь масштаб цинізму, адже тільки після катастрофи на Чорнобильській АЕС уряд Радянського Союзу зрозумів, що можна «розсекретити» і аварію на комбінаті «Маяк». Внаслідок катастрофи були і постраждалі, і відселені, і героїчні ліквідатори наслідків аварії, які до розсекречення не мали жодних прав та пільг.