– А чого будеш їхати таку далеку дорогу? Ми тобі скинемо фото і відео з хрестин і всі проблеми, – сказав мені син, коли я натякнула, щоб і для мене місце в ресторані підготували.
Після його слів я ще довго, мабуть, в Україну не приїду.
– В тебе ж місія – заробити сину на квартиру. А ти придумала, туди-сюди їздити. Та й дорога не дешева, – додав син.
Я дітей сама на ноги ставила. Чоловік любив до чарки заглянути та й за спідницями літав. Не хотіла я, щоб діти мали такий досвід, ось і подала на розлучення.
Чоловік сильно не сперечався з цього приводу, бо вже мав на приміті якусь дівчину.
Перший час нам грошима помагав, навіть його батьки допомагали, але не довго.
Пам’ятаю, був такий випадок, через зуб з Галинкою загриміли в лікарню. Грошей тоді не було, так я позичила у двоюрідної сестри. Тато ж сказав, що “вільних” грошей в нього немає.
Я могла розраховувати лише на себе. Жила я в селі з батьками, які також хворіли.
Коли діти вже були самостійними, я вирішила поїхати на заробітки в Італію. Там на той час була моя найкраща подруга зі школи. Вона мені й допомогла зі всіма документами.
Діти тільки раділи, бо якраз закінчували школу і хотіли і гарно одягатися і щось смачненьке їсти.
Я кожного місяця надсилала гроші і дітям і батькам, поки один за одним не стало тата і мами.
Дочка жила спершу в гуртожитку, згодом на орендовану пішла жити з подругою. Син же залишився в нашій хаті в селі ґаздувати.
За мої гроші поробив ремонти, замінив душову кабіну, купив всю необхідну техніку. Я не жаліла грошей, бо планувалося так, що цю хату успадкує саме Денис.
З дочкою було все інакше. Зустріла Галинка чоловіка вже з готовою квартирою. Щоб зробити дітям на весілля гарний подарунок, я купила новеньке авто з салону. І молодята і свати були в захваті, бо за ці гроші можна було і квартиру купити, але вона в них була.
І дочка і зять при кожній розмові мені дякували за такий подарунок, а я була щаслива, що доробилася до таких сюрпризів.
На весіллі я була, як і син, на той час зі своєю дівчиною. Саме на торжестві я мала змогу познайомитися з невісткою.
Ліда хороша, але характер в неї гостренький, але й не мені з нею жити, нехай самі розбираються, моя справа дати благословення, як і дочці.
Ми про цю хату обговорили і з дочкою і з сином.
Дочці я подарувала автівку, ну а сину залишається нерухомість в селі. Приблизно все виходило на однакову суму.
Спершу син був щасливий, але згодом подумав, що коли я вже буду старша і повернуся в Україну, то буду жити з ними. Я так розумію, що це невістка так його налаштувала.
– Я хочу, щоб ти нам купила квартиру, бажано двокімнатну, але і від трикімнатної ми не відмовимось. Ти ж знаєш, ми плануємо дітей. А ця хата тобі залишиться, – сказав син.
Заробити на квартиру не так вже і легко, але я старалася. Не хотіла образити сина і його дружину.
Але я не встигла до появи на світ свого онука.
Син все хвалився, які ж гарні будуть хрестини, який гарний ресторан і вбрання.
Я також захотіла приїхати на цю подію, але син сказав, що нема чого гроші тринькати на переїзд, що їм квартира потрібна і то вже…
Я не поїхала на хрещення онука, а з гіркотою на душі того дня догоджала сеньйорі, яка до речі, відпускала мене на це свято, але з однією умовою, що я обов’язково повернуся, навіть дорогу хотіла оплатити.
Але я не поїхала, бо син мене та торжестві бачити не хотів…
Автор – Карамелька