Такого кроку з боку Ради Європа більшість не розуміє.
Про це йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.
Парламентська асамблея Рада Європи, що першою покарала Росію за анексію Криму, стала першою ж організацією, яка від покарання відмовилась. Особливо важливо, що відбулося це із подачі Франції та Німеччини, двох найвпливовіших союзників України в Європі. І це поставило низку неприємних для Києва запитань. Чи не слідує за подіями у Страсбурзі — ефект доміно, аж до Брюсселя та інституцій Європейського союзу?
Повернення без жодних обмежень і виконання усіх вимог і резолюцій самої Асамблеї. Такі пристрасті у залі Парламентської асамблеї Ради Європи не вирували давно.
“Ця організація буда заснована у 1949-му Вінстоном Черчіллем як антидот від нацизму та комунізму. Містер Черчілль був би нажаханий діями, які ми намагаємося сьогодні підтримати”, – заявив один із представників Великої Британії у ПАРЄ.
Українська делегація у явній меншості. Поряд лише Грузія, Польща, країни Балтії та Велика Британія. Є ще окремі незгодні у різних делегаціях. Але вони як білі ворони. Словацького делегата за це вдома навіть намагаються покарати. Традиційні наші союзники — Франція та Німеччина — долучаються до того хору голосів, які ніколи не приховували промосковських симпатій.
Країни — резолюції ПАРЄ мають виконувати. Але Росія їх зазвичай ігнорує. Права людини та розвиток демократії — те, заради чого існує організація. Після анексії Криму ПАРЄ наклала на російську делегацію обмеження, представникам Росії заборонили голосувати та обиратися до керівних органів. У відповідь Росія пішла з ПАРЄ і перестала платити членські внески. Як виявилось, то були вкрай важливі гроші для Ради Європи і надзвичайно дієва тактика.
ПАРЄ витримало без Росії три роки. Низка країн, симпатиків Москви, регулярно хотіла її в ПАРЄ повернути. Україні щоразу вдавалося такі спроби відбити. Але не цього разу.
Українська делегація протестувала. Заперечувала. Переконувала. Навіть експортувала у Страсбург українські технології. Завалила ПАРЄ сотнями поправок. Та ПАРЄ до глибокої ночі монотонно відкидала поправку за поправкою.
Фінальний документ у повному, чи майже у повному складі підтримали делегації з Франції, Німеччини, Італії, Іспанії, Австрії, Норвегії. Навіть Нідерланди. Змова, кажуть представники української делегації. Відкритість до діалогу – твердять ті, хто повертав Росію.
“Так, ми знімаємо санкції, але з добрих намірів. Щоб в Асамблеї парламентарії могли висловитися, щоб у нас був діалог”, – пояснює член комітету з регламенту в ПАРЄ Петра де Саттер.
То яку гру затіяла Європа? Чому з подачі Франції та Німеччини ПАРЄ спішно переписала власні правила, аби росіяни могли повернутися? Як далеко готові зайти європейські лідери у “нормалізації” стосунків з Росією? Опитані експерти в Брюсселі розводять руками. Тут, в столиці Євросоюзу — план ПАРЄ — аналітики не зрозуміли.
Науковий співробітник фонду Маршалла Бруно Летте каже, Європа — розколота щодо Росії, у неї немає єдиної стратегії. І це найочевидніше продемонструвало голосування у ПАРЄ.
“Існує безліч причин, чому Росії не треба було дозволяти повертатися в Раду Європи, і на мій погляд, важко зрозуміти, що означає це рішення”, – каже він.
Його колега Джонатан Кац упевнений, що тепер важливо зрозуміти, як Росія змогла розділити Європу. Щоби захиститися і запобігти новим атакам.
“Це посилає невірний сигнал в Москву, ніби вони можуть уникнути відповідальності за такі дії, які ця організація має засуджувати, а не вітати та повертати Росію назад у своє коло”, – пояснює експерт.
Прихильники зняття санкцій з Росії у ПАРЄ наводять три основні аргументи: зберегти доступ росіян до Європейського суду з прав людини. Хоч його рішення для Росії нічого змінити не може.
Отримати можливість прямо в очі критикувати Росію. Правда, із цим цього тижня виявилось непросто. ПАРЄ так і не наважилася згадати в нових документах ні анексію Криму, ні розв’язану Росією війну на Донбасі, ні утримуваних у російських в’язницях українських громадян.
І нарешті гроші. Сімдесят мільйонів євро членських внесків, які Росія не заплатила від 2017-го. Аргумент ніби й не основний, але, він постійно виникав. Чиновники Ради Європи зізнавалися — через фінансову діру в бюджеті — в організації настали скрутні часи.
Німецький експерт Роланд Фройденштан з Центру Мартенса пояснює, що у Берліні та Парижі багато хто вважає — діалог з Москвою все ще може принести результат. Але в пана Фройденштана це викликає лише сором і падіння авторитету Ради Європи.
“Мені соромно. Мені по-справжньому соромно, що німецькі християнські демократи могли навіть підписатися під цією філософією. Тому що дивіться, ми спостерігали за діями Путіна 19 років, правда? Я думаю, ми мали б зрозуміти за цей час, що компроміс насправді неможливий із Путіним”, – зазначає він.
Наразі повернувши у залу Росію ПАРЄ отримала демарш від Естонії, Грузії, Латвії, Литви, Польщі і України. Національні делегації заявили про спільні дії та термінове полишення сесії для консультацій з своїми урядами.
Але коли насправді потрібні були такі демарші і чому ПАРЄ так одностайно ухвалила рішення пробачити Росії все? Уже після поразки в Страсбурзі політики та дипломати в Києві скажуть, що цей бій в ПАРЄ був приречений із самого початку.
“Рішення про повернення російської делегації до ПАРЄ було прийняте до президентських виборів в Україні. Воно назрівало і було б ухвалено за будь-якого розвитку політичної ситуації в Україні”, – заявив міністр закордонних справ України Павло Клімкін.
Виходить, цього тижня в ПАРЄ делегати насправді нічого не вирішували. Вони прибули в Страсбург ы лише формалізували те, про що домовились в іншому місці.
17 травня 2019 року. У Гельсінкі збирається Комітет міністрів Ради Європи. Якщо Парламентська асамблея — орган консультативний, комітет міністрів — орган керівний. Саме він ухвалив — Росію у ПАРЄ треба повертати. Ось як повідомляє про рішення у Гельсінкі міністр закордонних справ Німеччини.
“Добрі новини, ми погодилися, що Росії слід залишитися в Парламентській асамблеї Ради Європи. Особливо тому, що це зберігає право мільйонам росіян звертатися до Європейського суду з прав людини”, – пояснив міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас.
Цікаво, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на цій зустрічі був. А от міністр закордонних справ України Павло Клімкін збори керівного органу Ради Європи проігнорував. Про те, що Україну там чекає поразка — Київ знав уже тоді.
То якщо рішення ПАРЄ було відомо заздалегідь — чому в самому Києві політики, експерти і журналісти також створювали враження, що битва ще попереду? Чому формальне втілення вирішеного питання виявилось несподіванкою? І чому суспільство, безпідставно очікуючи новий реверанс з боку Європи, розділилося лише у пошуках винних, а не у пошуках стратегій на майбутнє? Тим більше попереду чимало нових небезпек. Від очевидних, як от “Північний потік-2”. До таких, що не лежать на поверхні — уперше за п’ять років Захід почав говорити з Росією про Україну без самої України.
До речі, була цього тижня несподіванка і для європейських делегацій. Поведінка росіян, що у кулуарах після повернення не приховуючи посмішки давали зрозуміти, хто тут тепер господар, стала для багатьох неприємним сюрпризом.
Найпростішим тут було би сказати — така нахабність може знову коштувати Росії місце у ПАРЄ. Але час вириватися із звичного стану – зрада або перемога. Час визнати – Росія уже два місяці тому переграла Україну і Європу: отримала поступки в обмін на нічого. А відтак слід вивчити урок і готуватись до наступного. ПАРЄ – то лиш найменша проблема.
Григорій Жигалов, Радіо Свобода. Спеціально для ТСН.Тиждень Більше читайте тут: https://tsn.ua/svit/povernennya-rosiyi-do-parye-navischo-yevropa-uhvalila-take-rishennya-i-scho-pro-ce-kazhut-zahidni-eksperti-1370580.html