Одесит Владислав Виходець, який цього року вступив у Йельський університет, розповів Освіта.ua про досвід підготовки та вступу в топовий американський виш Ліги Плюща.
Владиславе, який навчальний заклад Ви закінчили перед вступом у Йельський університет і чи було Вам достатньо отриманих там знань для вступу?
Я закінчив одеську Маріїнську гімназію з поглибленим вивченням математики. І, що стосується цієї дисципліни, то гімназія мене дуже добре підготувала, хоча все-таки трохи відчувалась відмінність акцентів підготовки у США і у нас (деяким питанням у нас приділяли менше уваги). Що стосується Subject SAT – математики рівня II, то школа мені дала більшу частину матеріалу, за винятком лише деяких тем, таких як матриці, полярні координати й деяких інших, які вивчають уже у ВНЗ. Але в цілому наша спеціалізована школа дала дуже добру фундаментальну базу.
Рівня підготовки з англійської мови для вступу в топові американські університети, звісно, не вистачало. Знання, які я отримав у гімназії, дозволили мені здати ЗНО практично на максимальний бал, але що стосується англійської мови, для складання тесту SAT цих знань недостатньо, і неангломовна школа їх просто не може дати, оскільки ці тести розраховані на дуже сильних американських школярів.
Наприклад, для секції Critical reading тесту SAT навіть корінні американці вчать тисячі рідкісних слів, які використовуються в серйозних виданнях. Тому я би сказав, що навіть не всі школи Америки можуть підготувати своїх випускників до успішної здачі цього тесту.
А як вийшло, що Ви націлилися на вступ у топовий американський університет?
Ще у школі я дуже любив читати різні журнали на зразок «Forbes», «Bloomberg», «TechCrunch» англійською мовою про бізнес, технології, про те, що відбувається на Заході, особливо про все, що стосувалось високих технологій та бізнесу. Я стежив за тим, що відбувається в цьому світі, що люди розробляють, і мене не покидало відчуття, що це все відбувається без мене і що я теж хочу брати участь у цьому.
Я усвідомив: якщо отримаю вищу освіту в Україні, то не зможу займатись тим, чим хочу. Більшість засновників відомих компаній на зразок «Facebook», «Microsoft», «Morgan Stanley» та інших здобули освіту в дуже престижних університетах, таких як Гарвард, MIT, Стенфорд, Йель та інших університетах Ліги Плюща.
Я почав шукати інформацію про те, як можна вступити в ці університети. Вивчав сайти навчальних закладів, дізнавався, які вимоги вони висувають до абітурієнтів. Природно, мене цікавив такий аспект, як фінансова допомога, адже вартість освіти в топових ВНЗ США становить близько 70000 доларів США на рік.
І виявилося, що багато університетів надають студентам фінансову допомогу. Так, усі університети Ліги Плюща пропонують Need-based (засновану на потребі) фінансову допомогу, яка полягає в тому, що університет доплачує різницю між тим, що студент здатний заплатити, й вартістю навчання. Якщо дохід сім’ї не перевищує 40000 доларів (у деяких університетах 65–85 тисяч) на рік, то університет бере всі витрати на навчання студента на себе.
Тоді я зрозумів, що, у принципі, це можливо, що все залежить тільки від мене самого й жодних інших перепон, ураховуючи й фінансові, не існує.
Не могли б Ви коротко описати систему фінансової допомоги студентам?
Є університети, які працюють за системою Need-blind (сліпе ставлення до фінансової потреби) і системою Need-aware (ураховують фінансову потребу).
Університети Need-blind при прийомі не беруть до уваги, скільки треба платити за навчання конкретного студента, і приймають його незалежно від його фінансових потреб. Серед таких університетів Гарвард, Йель, Прінстон, MIT і ще три ВНЗ. Усі інші американські ВНЗ – Need-aware – при прийомі на навчання враховують, скільки грошей доведеться витратити на вас, і тому із двох однакових претендентів вступить той, за кого треба платити менше.
Тому я б радив подавати документи в університети як із системою Need-blind, так і з Need-aware, а кому саме ви сподобаєтесь, передбачити важко. Я вступив у Йельський університет, який працює за системою Need-blind.
У цілому, відмінність систем Need-blind і Need-aware має значення тільки для інтернаціональних студентів без американського громадянства або грін-карти. Для американців більша частина університетів з топ-50 працює за системою Need-blind.
А як Ви подавали документи для вступу в американські університети?
Існує система подачі документів Common Application – це стандартизований сайт, за допомогою якого можна подавати документи в кілька сотень американських університетів, включаючи всі топові. Одне з питань, яке пропонує система, «Претендуєте ви на фінансову допомогу?». Якщо так, то вам надсилають відповідні форми, які ви заповнюєте і які потім відправляються до фінансового відділу університетів.
Для того щоби підготуватись до вступу якнайкраще, я звертався в американські бібліотеки по поради. Вони дозволили користуватись електронними книгами зі своїх бібліотек, дали базові поради, але, оскільки серед їхніх співробітників не було людей, які б закінчували топові університети, то всієї специфіки вони знати не могли.
І в той момент я зрозумів, що було б ідеально знайти когось, хто там навчався. Я став шукати таких випускників в Інтернеті. Відправив десятки листів, доки мені не відповіла випускниця Harvard Kennedy School of Government і не познайомила мене з мережею випускників американських топових ВНЗ, яка в даний час представлена програмою Ukraine Global Scholars. І я отримав допомогу, аналогічну тій, яку пропонує ця безкоштовна програма сприяння українським абітурієнтам у США.
Це дуже допомогло мені, тому що люди, які знають специфіку вступу, можуть дати безцінні поради, як, наприклад, написати резюме, есе. Вони знають англійську на тому рівні, на якому треба писати есе, вони знають стратегію, знають, як зв’язати всі свої інтереси та академічні досягнення в єдиний пакет документів.
Що найважливіше при вступі в американський топовий ВНЗ?
Напевно, найважливішим фактором, який потрібен для підготовки до вступу, є дуже висока мотивація. Необхідно, щоб людина жила цією метою, бо доведеться дуже багато працювати, необхідно прокидатися з думкою про вступ.
Українці спочатку повинні більше працювати для успішного вступу, ніж американські абітурієнти, плюс англійська для них не є рідною мовою, тому для підготовки до тестів требі багато працювати.
З яких етапів складаються підготовка і вступ?
Для підготовки до вступу важливо зайти на сайт конкретного університету та зрозуміти його вимоги. З документів зазвичай треба подавати виписки оцінок зі школи та рекомендацію вчителів (відправляє школа).
Друге – це підготовка до тестів. Коли я готувався до тестів, у мене на підготовку в день витрачалось від 6 до 9-ти годин. Tест SAT зазвичай є найважливішим і складається із секцій: це критичне читання, письмо й математика.
Крім тесту SAT необхідно пройти тест Subject SAT (SATII). Для його проходження треба вибрати дві різні дисципліни. Наприклад, я вибрав математику рівня II та історію США. При вступі університети зазвичай питають, на якій галузі знань студент планує концентруватись (аналог спеціальності в Україні) і тести SAT Subject повинні частково відповідати цим планам. Але як показує статистика, у процесі навчання 70 % студентів змінюють профіль. Крім профільних предметів студенти американських університетів вибирають ще і предмети з інших сфер знання, оскільки американські ВНЗ вважають дуже важливим різнобічний розвиток студентів.
Тому більшу частину підготовки до вступу займає підготовка саме до тестів. Ще часто вимагають тест TOEFL, але в порівнянні з тестом SAT він здається дуже легким – я до нього практично не готувався.
Третє, що вимагають університети, – це есе. У системі Common Application пропонується п’ять тем для написання есе, яке відправляється в усі ВНЗ з вашим пакетом документів.
Крім цього есе ВНЗ хочуть, щоб абітурієнт написав додаткове есе (наприклад, на тему «Чому ви вибрали саме наш університет?»). Іноді теми бувають дуже неординарними. Усі запропоновані теми мають на меті розкрити спосіб мислення абітурієнта, його здатність справлятися зі складними ситуаціями, його академічні та неакадемічні досягнення.
Четверте – для отримання фінансової допомоги треба зібрати відповідні документи.
Пройшовши ці етапи, я отримав запрошення для вступу в Йельський університет, який дав мені найкращу фінансову допомогу і який був у трійці найбажаніших університетів при вступі.
Де Ви як українець проходили тестування для вступу в топові ВНЗ США?
Для проходження тестів, таких як SAT, в Україні, і в Києві зокрема, існують сертифіковані центри, що мають домовленість з операторами тестів. Самі тести проходять у форматі, схожому на ЗНО: вам дають зошит, ви його заповнюєте, і ваші документи відправляють оператору тесту експрес-поштою.
Що б Ви порадили українським абітурієнтам на підставі свого досвіду вступу?
Українським абітурієнтам, які хочуть вступити в топовий американський ВНЗ, я би порадив починати підготовку якомога раніше. Більше того, я би порадив в 9-10-му класі подавати документи на переведення в американські підготовчі школи, оскільки з них вступити до топового університету набагато легше.
Друге – треба мати дуже високі оцінки й намагатися займатись чимось цікавим: брати участь у волонтерському русі, створювати свої проекти, бути лідером, намагатись якось виділитись і спробувати пов’язати свої академічні захоплення з їх конкретним застосуванням у житті, тобто крім ідеальних оцінок і підготовки до тестів ще вести насичене суспільне життя у свій вільний час. Намагатися брати участь у національних і міжнародних олімпіадах.
Оскільки ідеальні оцінки та результати тестів не гарантують того, що вас приймуть, для топових університетів дуже важливо, яка ви особистість. Відсоток студентів, яких приймають в університети Ліги Плюща, звичайно нижче 10 % з усіх поданих заяв. В Йель, наприклад, цього року взяли трохи більше 6 % – це один із п’яти найбільш популярних університетів.
Для інтернаціональних студентів відсоток зазвичай ще нижче. Тому завжди варто мати план Б. Проте я знаю студентів, які вступали із другого-третього разу.
Також я б радив порозмовляти зі студентами або випускниками університетів, в які ви хочете подавати документи. Я, наприклад, шукав сайти-спільноти українських випускників топових університетів, відсилав десятки e-mail. Цього року, до речі, ми запустили програму UkraineGlobalScholars, так що доступність нетворкінга й ресурсів стала набагато вище, ніж коли подавав документи я.
І найголовніше – мати й підтримувати свою мотивацію: весь час читати, читати про людей, які домоглись багато чого, спілкуватися з успішними людьми, шукати інформацію, постійно працювати, учитись і намагатися з користю застосувати в житті свої таланти й нахили.
Якщо вступ у топовий університет – це не перша ваша думка, коли ви прокидаєтеся, то, швидше за все, ви недостатньо мотивовані, щоби вступити.
Чим Вас вже встиг вразити Йельський університет?
Як тільки ви вступили, університет підключає вас до закритої групи у Фейсбуці. І ви відразу ж можете спілкуватися з усіма, хто вступив, з людьми, з якими будете вчитись.
Більшість студентів у Йелі дуже амбітні. І амбітність – це те, що приймальна комісія шукає в абітурієнтів. Ви тут зустрінете студентів, які заснували хедж-фонди й мультинаціональні благодійні фонди, які вигравали найбільш престижні міжнародні змагання з робототехніки, математики або спорту.
Вразило, наскільки всі учасники, включаючи старшокурсників, готові допомогти порадою й консультацією в будь-якому питанні. Також мене вже познайомили з людьми, з якими я повинен буду жити в одному блоці в гуртожитку, і мене вразила не тільки відкритість, а й рівень ерудиції та підготовки цих студентів. Крім того, студента підтримують консультанти в різних галузях знань, і мене вразили їх доброзичливість та підтримка.
Надихає те, наскільки такі університети, як Йель, підтримують студента, наскільки вони йому допомагають отримати максимум від його освітнього досвіду, максимально розкрити свій талант, і при цьому не забувають подбати навіть про певні деталі побуту.
Підготував Павло Петриченко, Освіта.ua