Моє село славиться тим, що у ньому живе багатодітна мама. А мені “пощастило” жити з нею по сусідству.
Дивлюсь я на Орисю та все більше переконуюся в тому, що дітей мати не хочу. Кожному своє, звичайно. Якщо вона любить дітей, то чому б і ні. Але таке життя точно не для мене. Жінка не вилазить з пелющок та дитячих соплів. У них вдома постійний галас. Ви тільки уявіть – 10 дітей. І де вони там усі сплять. Це ж напевно у них вдома триярусні ліжка не інакше.
Дивуюся, як вони встигають тих дітей робити. Чоловік на заробітках, приїжджає раз в три місяці. Добре, що люди у нас в селі допомагають хто чим може. А моя мама рада за Орисю. Каже, що коли діти виростуть то буде поміч жінці.
Мені лише 16 років, скоро буду готуватися до вступу в університет. Та я твердо вирішила, що буду добре вчитися та знайду хорошу роботу, щоб не бути як Орися.