Мені набридло, що чоловік постійно зависає у комп’ютері. Я вже й не порахую, скільки разів він обіцяв мені, що почне пошуки роботи, але до цього часу це залишається лише словами.
Я ж працюю повний робочий тиждень. Крім того, у нас є маленький синочок який цього року пішов у перший клас і кожного вечора з ним потрібно займатись уроками. Усю домашню роботу я теж виконую самостійно. Мені набридло тягнути все на собі, тому зважилась на серйозну розмову.
Замість того, щоб дійти якоїсь згоди, Денис образився через мою прямоту. Ми серйозно посварились. Але цього разу я вирішила не відступати, бо знала, що маю рацію і так надто довго вже терпіла. Я йому прямо сказала, якщо хоче зберегти наш шлюб, то хай йде на роботу і заробляє гроші для сім’ї. А якщо, у його планах ледарювати далі, то нехай пакує валізу та виселяється. До речі, квартира на якій ми живемо – повністю моя. Я її успадкувала від бабусі.
Та схоже, що серйозна розмова не дала результату. Денис продовжував насолоджуватись безробітним життям, коштом дружини. Тоді я пішла на більш рішучий крок. Зібрала усі його речі у валізу та поставила її перед порогом.
Денис зрозумів натяк та переїхав назад до своєї матері. Ми з сином лишились самі. У побутовому плані стало легше. Але почала надзвонювати моя свекруха та щодня вмовляти, щоб я забрала її сина назад. Вона переконувала мене, що він змінився, одумався й обов’язково знайде роботу. Та я розуміла, що це порожні слова, аби тільки здихатись його.
А від самого чоловіка я так і не дочекалася жодного дзвінка. Таке враження, що йому байдуже до мене і до нашого сина.
На поступки йти не збиралась. І першою миритися теж не планувала. Хай спершу знайде офіційну роботу, тоді й поговоримо. І так надто багато часу це терпіла. Скільки сил та нервів витратила на боротьбу з цим лежнем. Але ж це не нормально — справжній чоловік повинен був би сам подбати про те, щоб забезпечити свою сім’ю. До того ж я не настільки багато заробляю, щоб утримувати всіх на одну свою зарплату.
Інколи я сумнівалась над правильністю свого рішення. Насправді Денис непогана людина. Але лінь та егоїзм перекреслюють усі його чесноти. Як можна самого себе поважати, живучи коштом дружини.
Я не заперечую, що у житті бувають різні ситуації. Інколи чоловік може сидіти без роботи якийсь час, але ж не 3 роки! Якби він хоча б намагався її знайти. Але власний комфорт йому важливіший за потреби сім’ї.
Як вважаєте, я правильно вчинила? Чи варто було ще трохи зачекати?