Мені не пощастило, в зовсім юному віці в мене виявили певні проблеми із жіночим здоров’ям. Лікар сказав, що необхідно терміново оперувати. Відійшовши від наркозу, почула жахливу новину, яка прозвучала, як вирок – я ніколи не зможу народити. Це стало для мене великим ударом і змусило почуватись неповноцінною, адже я розуміла, що більшість чоловіків не стануть поєднувати життя з безплідною жінкою, а я завжди мріяла про велику родину.
Життя було досить одноманітним. Цілими днями на роботі. Вечері поїла, відпочила і спати. Усю себе присвячувала побудові кар’єри. Стосунки заводити боялась. Не хотілось лишитись з розбитим серцем, коли хлопець покине, через мою нездатність до продовження роду.
Але на щастя, я таки зустріла чоловіка, якому було байдуже на цей нюанс. Сергій покохав мене з усіма плюсами та недоліками. Ми з ним старанно розвивали спільний бізнес і досить швидко стали заможними людьми. Придбали великий будинок, два автомобілі та мали змогу поїздити світом. Зрештою, обоє дійшли висновку, що для повного щастя нам не вистачає малюка. Зважились взяти дитину з дитячого будинку.
Дем’ян припав нам до душі з першого знайомства. Він був досить серйозним та стриманим на свій вік, такий собі маленький інтелігент. Ми швидко порозумілись і вже за місяць хлопчик називав нас мамою і татом. Ніхто б і не сказав, що син нам не рідний, бо він був цілковитою копією мого чоловіка.
Якось я готувала сад до зимівлі. Підстригала троянди, підрізала гілки на кущах. Сергій з Дем’яном готували обід. Вже традиційно, хлопці частували мене млинцями у вихідні. Я була занурена у власні роздуми, аж доки не почула плач дитини. Вийшла за ворота, а там стоїть візочок з немовлям.
Хтось залишив напризволяще маленьку дівчинку. Зразу зателефонувала в поліцію, щоб повідомити про свою знахідку. Правоохоронці швидко з’ясували чиє це дитя. Жінка, яка його народила має вже четверо дітей. Вона без вагань написала відмову.
Ми з чоловіком порадились і вирішили удочерити крихітку. Назвали її Соломія. Дем’ян неабияк зрадів, що тепер матиме сестричку.
Ось так буває в житті. Я була впевнена, що залишусь самотньою до кінця своїх днів та втратила надію мати омріяну велику родину, але в долі були інші плани. Я щаслива, що все склалось саме так.