Доволі тривалий час я відкладав кошти на свій перший автомобіль. Іноді, хотілось пришвидшити омріяну покупку та взяти його в кредит, проте я завжди мав якусь перешкоду.
Ще з малечку мене навчав дідусь, що позику потрібно брати лише у найостаннішому випадку, коли немає іншого виходу, наприклад якщо немає з чого жити. Тому я ставився до кредитів з великою скептичністю, адже в перспективі доводиться сплачувати велику суму за використання позичених у банку коштів.
Так от настав той день, я зібрав необхідну суму та придбав своє перше авто.
У той момент я відчував неймовірне піднесення та щастя. Дуже тішився покупкою. Мені ще немає тридцяти, а я зміг придбати автомобіль без позик та без фінансової підтримки батьків чи родичів.
Але, на жаль, не все відбувалось так, як я собі уявляв.
Майже одразу після того, як мої родичі та друзі дізнались, що я придбав для себе хороший автомобіль, почали постійно мені телефонувати. Дехто просив мене відвезти їх у село, інші ж звертались за допомогою забрати з гулянки.
Вони вважали нормальним вантажити картоплю, моркву та цибулю до багажного відділення мого автомобіля та користуватися ним, перевозячи вантажі з дачі у місто.
Також, коли хтось не встигне на рейсовий автобус, а на таксі немає бажання витрачати зайві кошти – вони звертаються до мене.
Що мене бентежить і дратує понад усе, це те, що прохання про допомогу це вже не запитання, а більше наказ. Не має значення моя зайнятість, чи відсутність вільного часу – до цього всім байдуже.
Мало того, ніхто ніколи не дає грошей на пальне, а техогляд автомобіля також є платним.
Коротко кажучи, потрібно встановлювати межі та не дозволяти людям підійматися вам на голову.