Нещодавно я зустрів кохання свого життя, Марину. Ми ходили на побачення, дивилися фільми, гуляли разом, але мені цього було замало. Я хотів бути з нею постійно, а не тільки на побаченнях. Тому переконав її якнайшвидше вийти за мене заміж. Я вірив, що ми зможемо краще пізнати один одного і ніколи не будемо нудьгувати разом. Мої вмовляння подіяли, і незабаром ми зв’язали себе тенетами шлюбу.
Однак, коли я познайомив Марину зі своєю матір’ю, вона їй зовсім не сподобалася. Мама одразу дала зрозуміти своє несхвалення. Не зважаючи на наявність двокімнатної квартири, Марина відмовилася жити з моєю матір’ю, тому ми вирішили оселитись в її гуртожитку. Хоча я ніколи не думав, що мені доведеться жити в гуртожитку, але погодився.
Життя в гуртожитку виявилося для мене справжнім кошмаром. Спільна ванна кімната і туалет були розсадником тарганів і бруду. Одними з наших сусідів була пара, яка багато пила і лаялася до півночі, а іншими – сім’я з немовлям, яке плакало і не давало нікому спати вночі. У мене теж був конфлікт з п’яним сусідом, і відтоді він намагався зачепити мене.
Я запропонував Марині винаймати квартиру, а вільну кімнату здавати в оренду, але вона відмовилася, бо була прив’язана до своєї кімнати в гуртожитку. Вона погодилася тільки на купівлю квартири, яка коштувала дорожче. Моя мама пропонувала нам жити з нею, але Марина не хотіла.
Вона хотіла народити дитину, але я вагався через наші умови проживання. Постійний шум і хаос у гуртожитку заважав би дитині спокійно рости. Іноді я думав про розлучення, але не тому, що не кохаю її, а тому, що хочу кращих умов життя для нашої майбутньої сім’ї.
Не зважаючи на мій наростаючий стрес, Марина не бажала йти на компроміс.
Я хочу, щоб дитинство мого первістка пройшло спокійно та без перешкод, в комфортних умовах. На жаль, не знаю, як довго я зможу витримувати таку атмосферу, адже моєму терпінню приходить кінець. Марина також відчуває це напруження, але, на жаль, не можемо досягти компромісу.