Я опинилася у складній ситуації й сподіваюся, що ви зможете дати мені пораду. Я стою перед важким вибором між двома важливими людьми в моєму житті – моєю сестрою Оксаною і моїм коханим чоловіком Михайлом – та намагаюся повністю осмислити ситуацію.
Який би шлях я не обрала, знаю, що в кінцевому підсумку посварюся з іншим, що зробить рішення ще більш болісним. Оксана, моя старша сестра, завжди тримала трохи образи на мене і наших батьків, оскільки я була наймолодшою та отримувала більше уваги. Коли ми були дітьми, вона навіть забирала мої іграшки, але не для того, щоб гратися ними самій, а щоб засмутити мене. Проте я не тримаю на неї зла і досі люблю і плекаю її.
Коли я тільки почала зустрічатися зі своїм чоловіком Михайлом, моя сестра заздрила і постійно до нього чіплялася. Вона навіть дійшла до того, що поширювала злісні чутки про нього серед моїх батьків, намагаючись переконати їх, що він не підходить мені, особливо коли ми оголосили про наші плани одружитися незабаром після цього. Але ми всі ігнорували її поведінку, визнаючи, що її почуття можна зрозуміти, оскільки вона була на чотири роки старша і сама не перебувала у стосунках.
Спочатку ми жили з матір’ю Михайла у двокімнатній квартирі, але згодом вона вийшла заміж і переїхала в інше місто, залишивши нам житло. Дідусь Михайла також переїхав з міста і подарував нам свою квартиру. Оскільки маминої квартири нам з Мішею було достатньо, ми вирішили здавати в оренду другу квартиру. Це забезпечило нам стабільне джерело доходу, і ми вирішили не продавати її, особливо з огляду на те, що у нас є донька-підліток і на випадок, якщо моя свекруха або дідусь коли-небудь захочуть повернутися до міста.
У цей період моя сестра також вийшла заміж, хоча й не по любові, можна сказати, за першого-ліпшого. Наші батьки та батьки її чоловіка об’єднали свої ресурси та купили їм невелику однокімнатну квартиру, де вони й досі живуть. Однак тепер у них два сини, п’яти та двох років, і житло стало тісним і не дуже просторим. Квартира складається лише з однієї кімнати, маленької кухні та ванної кімнати.
Чесно кажучи, мені шкода сестру. Її чоловік має сезонний заробіток, а вона перебуває в декретній відпустці, доглядаючи за дітьми. Мені важко збагнути, як можна вирішити народити двох дітей, якщо не можеш дозволити собі виростити їх у гідних умовах життя. Їхні батьки та ми допомагаємо їм, але вони все одно ледве зводять кінці з кінцями.
Тому ми довго утримувалися від згадки про те, що здаємо додаткову квартиру в оренду. Нашими орендарями були добродушні та надійні люди, які завжди підтримували чистоту та вчасно сплачували оренду. Вони прожили там рік, але моя сестра якось дізналася про це і звернулася до мене з пропозицією, яка могла б їй бути вигідною.
“Я щойно дізналася, що ти здаєш свою квартиру. Це несподівано, але, як ти знаєш, ми не чужі люди, і ми в скрутному становищі. Ми четверо живемо один на одному в маленькій кімнаті, а туалет вже тиждень не працює належним чином. Ви ж можете нам допомогти? Ми не зможемо заплатити відразу, але як тільки я почну працювати, а молодший трохи підросте, ми будемо платити вам хоча б мінімальну орендну плату. Ми ж сім’я, зрештою, і не можемо дозволити собі багато. До того ж район чудовий, з прекрасною спортивною школою та дитячим садочком. Мій старший син давно мріє грати у футбол, і було б чудово, якби ми могли туди переїхати. Будь ласка, подумайте про це. Ми почнемо готуватися до переїзду вже зараз, тому що це буде нелегко”.
Ситуація, що склалася, є складною, оскільки я стою перед важким вибором між моєю сестрою Оксаною та моїм чоловіком Михайлом. Я повинна вибрати між ними, але мені важко прийняти рішення, оскільки я не до кінця розумію їхні перспективи.
Я повністю розумію, як важко моїй сестрі та її сім’ї жити в таких тісних приміщеннях з двома дітьми. Мені їх дуже шкода. Її чоловік, здається, задоволений станом речей та навіть не потурбувався про те, щоб полагодити зливний бачок. Однак, якщо ми дозволимо їм переїхати до нашої квартири, ми не матимемо жодного доходу від неї, і вони можуть ставитися до неї так само погано, як і до власного житла, що згодом потребуватиме капітального ремонту.
Коли я заговорила про це з Михайлом, він категорично відмовився дозволити сестрі та її сім’ї жити у квартирі нашого дідуся, хоча я запевнила його, що це буде тимчасова домовленість. Він переконаний, що Оксана народить третю дитину, щоб не працювати, а її чоловік палець об палець не вдарить, щоб допомогти. Я знаю, що він має рацію, але моє серце вболіває за сестру, і я не хочу розчаровувати батьків, відмовляючи їй.
Оксана зателефонувала мені вчора, натякнувши, що вони вже спакували речі та готові переїхати. Я не змогла змусити себе сказати їй, що я вагаюся щодо цієї ідеї. Також не хочу, щоб ця ситуація зіпсувала мої добрі стосунки з власним чоловіком, у якого є свої обґрунтовані побоювання з цього приводу.
Я не знаю, як вийти з цієї ситуації, не зачепивши нічиїх почуттів.