Зрозумівши, що свекруха не відчуває до мене прихильності, я вирішила не зациклюватися на цьому і не шукати причин. Не зважаючи на мій дискомфорт від частого спілкування з нею мого чоловіка та її постійної критики на мою адресу, я вирішила, що її фізична дистанція та невтручання в наше особисте життя позбавляють мене необхідності хвилюватися.
До того ж моя свекруха мала негативні почуття і до моїх батьків, можливо, через те, що їхній щасливе подружнє життя контрастувало з її невдалим шлюбом – чоловік постійно зраджував їй, а вона не змогла знайти іншого партнера після їхнього розлучення. Таким чином, вона зосередила всю свою відданість на синові й не сприймала невістку, яка не відповідала її очікуванням.
Одного разу мій чоловік повернувся з роботи в загадковому стані. Побоюючись, що щось трапилося, я підійшла до нього з лагідним занепокоєнням.
– Сьогодні я отримав тривожну звістку про те, що твою маму бачили в кафе, де вона кілька годин хихотіла з чоловіком, після чого вони разом поїхали на його машині. Мій дядько, психолог, вважає, що якщо матір зраджує, то її дочка, швидше за все, зробить те ж саме, бо яка мати, така й дочка. Як я тепер можу тобі довіряти? Як я можу навіть дивитися на тебе?
Я промовчала у відповідь на його образливі слова. Наступні кілька днів пройшли в напруженому мовчанні, поки не зателефонувала свекруха і не зажадала, щоб я пішла з життя її сина за те, що була такою ж невірною, як і моя матір. Розчарована, я поклала слухавку і зателефонувала мамі, яка розсміялася і пояснила, що чоловік у кафе був її двоюрідним братом, який повернувся з Франції, пропрацювавши там вісім років. Вони добре поспілкувалися, і мама поїхала з ним до будинку мого батька. Вона знайшла звинувачення кумедним і прокоментувала складний характер мого чоловіка.
Не зважаючи на мамині пояснення, я не могла забути безпідставні звинувачення і докори з боку чоловіка і свекрухи. Через місяць я прийняла рішення розлучитися з ним і не шкодую про це.