Я ніяково почувався перед зустріччю з батьками дівчини, адже моє пальто було пошарпане, а зимове взуття стоптане. Але, на мій подив, вони зустріли мене з розпростертими обіймами та впустили у сімейне коло як рідну людину, не звернувши жодної уваги на мій зовнішній вигляд.
Моє дитинство було позбавлене материнської турботи та ласки. Мої батьки побрались тільки тому, що моя мати завагітніла мною, а батько з міркувань честі юридично оформив їхні стосунки. Моя мати сподівалася, що моє народження розпалить якісь почуття в моєму батькові, але нічого не змінилося. Однак, мій батько обожнював мене і проводив зі мною багато часу, навчаючи мене математики й беручи на риболовлю. Однак його любов не могла тривати довго, і він покинув нас, коли мені виповнилося сім років, залишивши мою матір звинувачувати мене в його від’їзді.
В результаті мені доводилося носити поношений одяг, який давала до школи сусідка, оскільки моя мати не вважала за потрібне витрачати гроші на дитину і вважала мене тягарем. Вирішивши не жити в бідності, я знав, що ключ до кращого майбутнього лежить через освіту. Я старанно працював і закінчив школу із золотою медаллю, а згодом вступив до респектабельного інституту на державну стипендію. На жаль, моя мама навіть не була присутня на моєму випускному, і саме мої друзі виручили з придбанням костюма до цієї нагоди.
Вже у коледжі я перетнулася зі Світланою. Вона була неймовірно милою, завжди простягала руку допомоги й надавала непохитну підтримку. Наші спільні інтереси швидко зробили нас друзями, і незабаром я зрозумів, що закохався в неї. На мою радість, вона відчула те саме, і ми почали зустрічатися.
На Різдвяні свята батьки Світлани запросили мене приєднатися до них на святкування. Спочатку я відчував себе ніяково перед зустріччю з її сім’єю, враховуючи стан моєї подертої зимової куртки та зношених черевиків. Однак вони прийняли мене з розпростертими обіймами і їх відношення було, як до члена сім’ї. За кілька днів мама Світлани передала для мене нове пальто та черевики на свято.
“Бери, синку. Невеличкий подарунок від нас з батьком”,- промовила вона, міцно обіймаючи мене. Вперше в житті я зрозумів, що таке тепло материнської любові, хоч і не від своєї матері. Це був момент величезної радості, адже я усвідомив, що знайшов прекрасну дівчину і справжню сім’ю.
Тато й мама Світлани продовжували підтримувати нас, і ми часто проводили час разом на канікулах, вихідних та родинних зустрічах. Після того, як ми зі Світланою зв’язали себе тенетами шлюбу, вони презентували нам власну квартиру як весільний подарунок. Батько також посприяв моєму влаштуванню на хорошу вакансію, й життя налагодилось.
Зрештою, моя матір почула про моє покращення і повернулася в моє життя, шукаючи фінансової підтримки. Її прохання глибоко ранило мене, і я не міг дивитися на неї. Подякувавши їй за те, що вона привела мене на цей світ, я попросив її піти та забути про моє існування. З того дня я більше ніколи не бачив і не чув про неї.
Хоча дехто може вважати мій вчинок жорстоким, я вважаю, що матір визначається не тим, що вона народила, а тим, як вона виховує і забезпечує свою дитину.