Коли коханий познайомив мене зі своєю мамою я відразу відчула, що не сподобалась їй. Згодом те саме відчула, коли зустрілась з зовицею. Вони не приховували того що мріяли про іншу партію для свого Влада.
Та ми кохали один одного і все ж вирішили побратися. Та якось я почула розмову Тетяни Михайлівни зі своїм сином.
– Нащо так поспішати? Довкола повно дівчат!
І ось настав день весілля. Я страшенно переймалась, аби все було ідеально. На щастя приїхала моя мама з Італії, вона мене дуже підтримувала. Я попередила усіх рідних, що роблю весілля у фіолетових відтінках, просила підібрати щось такого кольору.
Свято почалось, гості почали збиратись, все було чудово. Доки я не побачила свекрів і зовицю зі своїм хлопцем. Вони усі були в чорному, наче на похороні. Ще й обличчя відповідно сумні. І принесли червоні гвоздики. Чоловік увесь час стверджував, що це не навмисно, але я не вірю.
Я не витримала і спитала:
– Невже не знайшли фіолетової чи бузкової сукні? Або будь-якого кольору! Однаково краще за чорні!
– Яку мала – таку й вдягнула! Що це за умови?
Увесь час вони сиділи насуплені, а деякі гості сказали мені, що родичі мого чоловіка усе обговорюють і критикують. Тож того дня я вирішила викреслити їх зі свого життя. Сказала це чоловікові і він мене зрозумів. Утім свекруху це не влаштовувало. Вона продовжувала усім довкола скаржитися, яка я погана й налаштовую Влада проти неї. Але не я це почала.
Зараз в мене вже є дитина. Та я не хочу, щоб донька спілкувалася з токсичною бабусею і тіткою. Чоловік каже, що мені варто забути і пробачити. Лиш я такого бажання не маю. Не думаю, що з такими людьми можна нормально спілкуватися. А ви як гадаєте? Що б ви робили на моєму місці?