Дожилися. Чоловік сказав, що мені час економити на собі. Заявив, мовляв, досить платити за манікюр, і так у грядках копаєшся і в своїх горнятах квіткових.
Ми, треба сказати, завжди жили не те щоб на широку ногу, а в достатку. Я за собою стежу, але без фанатизму. У мене гарна стрижка і фарбування, акуратний манікюр, до косметолога заходжу.
Але про жодні дорогі експерименти над зовнішністю, через які чоловік міг би заволати і схопитися за гаманець, не йдеться. Ось моя історія, цікаво, що ви думаєте з цього приводу.
Днями розбирала сумочку, виклала з неї всяке сміття і випадково впустила на підлогу чек із салону краси.
– Скільки ти платиш за манікюр? — озвався чоловік, коли підняв папірець, щоб викинути. — Та краще б доньці ці гроші віддала. У нас ось-ось онук народиться, а ти витрачаєшся на нігті. І навіщо? Мені ось байдуже на твої нігті.
Ну і далі ввернув цю фразу про грядки і квіткові горнята. І продовжив, мовляв, не розумію, навіщо ти чепуришся. Добре, молодим дівчатам начебто потрібне все це, але я його будь-яка влаштовую.
Хотіла йому відповісти, що сама заробляю і маю право витрачати частину грошей на себе, але натомість мовчки вийшла з кімнати.
Повернулась, тримаючи в руках його останнє придбання — якусь особливу штуку для риболовлі. Тарас її виписав на якомусь сайті, місяць чекав на доставку і стрибав до стелі, коли отримав.
І я чудово знаю, що коштувала вона більше, ніж я на місяць на салони краси витрачаю.
І я така говорю: «Та не питання. Давай я перестану робити манікюр, а ти купувати всякі блешні, поплавці, бомбарди. Почнемо вкладатись у памперси».
Тут він заволав, що то інше. Рибалка потрібна йому для душевної рівноваги. Спокійно відповідаю, що мені похід у салон потрібен із тією ж метою.
І взагалі, звідки вітер дме? Звідки узявся цей далеко не очевидний зв’язок між моїми особистими витратами та нашим майбутнім онуком?
Дочкина сім’я наче все має. Ми Юлі, звичайно, гроші підкидаємо час від часу, а до народження малюка збиралися їй подарунок у конвертику зробити.
Але мови про те, що ми тепер у всьому собі відмовлятимемо, не було. Чи я чогось не знаю? І тут Тарас видав себе.
Коротко кажучи, це його матуся здивувала. Свекруха давно мені на вуха присідає, мовляв, навіщо у твоєму віці всі ці походи до косметолога та модні стрижки.
А в грядках можна копатися не в спеціально купленому спортивному костюмі, а як вона – одягати щось стареньке, щоб не шкода. І ось вирішила свекруха зайти через мого чоловіка та з козиря.
На її думку, якщо вже я скоро стану бабусею, то настав час мені змиритися і перестати на себе витрачатися – не молоденька вже.
Тарас мені і заявив:
“Ні, ну мама в чомусь права. Всі ці стрижки і манікюри потрібні тільки легковажним юним панночкам. А жінці в роках навіщо витрачатися? Це викинуті на вітер гроші. Для них знайдеться куди гідніше”. застосування».
І додав фразу, від якої у мене буквально в очах потемніло:
– І ще мама вважає, що нашому віці полуниці та кабачки будуть корисніші, ніж твої квіточки. Може, час посадити город на місці твоїх клумб?
Ох, свого часу я від свекрухи вислухала гору тирад на тему того, що ми з чоловіком повинні робити на власній ділянці. Але все ж таки відстояла свою думку — жодної метушні з картоплею, ніяких теплиць з огірками та нескінченних полуничних грядок.
Вовтузитися з квітами я хочу, травичку ароматну люблю, а от цю гонитву і боротьбу за врожай терпіти не можу. Хочете – купіть собі ділянку і хоч жито там сійте. А тут знову “привіт”. З’явився новий аргумент – у тебе буде онук, терміново перетворюйся в бабусю.
Тут я остаточно вийшла з себе. Сперечалися ми не годину і навіть не дві. Я, зрештою, сіла та написала список.
«Ось, – кажу. – Це мої витрати на себе. Крутись як хочеш, але щоб ти таку суму додав до бюджету. Відмовляйся від своєї риболовлі. І більше жодного більярду з друзями по п’ятницях.
А раз у нас тут буде город, то й ніяких шашликів із приятелями. Будь-які штучки для гриля нам теж не потрібні. І приправи для твого фірмового плову не купуємо — ніде його буде готувати. А, і копати все будеш сам. Нема чого когось наймати і гроші на вітер викидати».
Тарас мовчки подивился на мене і пішов провітритися у двір.
Начебто одумався, більше цю пісеньку не заводив. Але мене вражає те, як легко матусі вдалося його заморочити. Ну, що я їй могла відповісти? Що вона, звичайно, молодець, що в усьому має рацію?
Але чомусь мені здається, що це далеко не кінець історії. Хоча дуже хотілося б помилятися, але думаю, свекруха свої спроби вплинути на мої витрати через сина не облишить.
Фото – авторське.