Таки виповнилося рівно 5 років з моменту прийняття “диктаторських” законів Януковича.
Нагадаємо, що в січні 2014 року, Верховна Рада України прийняла так звані “диктаторські закони”.
«Закони» були прийняті з грубим порушенням регламенту і законодавчої процедури і, незважаючи на гостру критику, підписаних Президентом на наступний день 17 січня.
Вони приймалися підняттям рук, без використання системи «Рада» і без обговорення, а їх тексти стали доступні тільки після того, як депутати за них проголосували.
Ці законодавчі акти, на думку більшості експертів, обмежували права громадян, надавали органам державної влади велику свободу дій в сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію та громадянське суспільство.
Ухвалення законів стало реакцією влади на масові протести громадян. Закони в певній мірі запозичили норми російського законодавства, деякі норми були жорсткіше російські аналоги. Прикладом прямого запозичення введені в законодавство поняття екстремістська діяльність і іноземний агент.
Ось, що про це на своїй персональній сторінці Facebook написав громадський діяч, журналіст і волонтер Олексій Мочанов.
З річницею всіх!
Не забули?..
Диктаторські закони 16 січня », або« Закони про диктатуру »- неофіційне найменування, яке було дано представниками опозиції 2014 року пакету законів, прийнятих Верховною Радою України від 16 січня 2014 року і підписаних президентом України Віктором Януковичем на наступний день.
9 з 12 актів, прийнятих 16 січня, були скасовані Верховною радою України 28 січня 2014 року.
За даними начальника управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури Сергія Горбатюка від 18 листопада 2015 року, ініціатором прийняття законів був президент України Віктор Янукович.
Співавторами пакету законів стали депутати від Партії регіонів Володимир Олійник і Вадим Колесніченко. Володимир Олійник в інтерв’ю Радіо Свобода підтвердив, що більшість норм, які посилюють законодавство, викликані до життя такими явищами, як євромайдан і Автомайдан. Автори законопроектів певною мірою запозичували норми зарубіжного законодавства, в тому числі російського (наприклад, введені в законодавство поняття «екстремістська діяльність» та «іноземний агент»).
16 січня 2014 року Верховна рада (фракції Партії регіонів і КПУ) простим підняттям рук, без обговорення і реального підрахунку голосів, прийняли 11 законів та одну постанову.
Закони були опубліковані в електронній версії газети парламенту «Голос України» в номері за 21 січня 2014 року і вступили в силу
в 00:00 22 січня.
Ухвалення цих законів призвело до гострого силового протистояння мітингувальників і правоохоронців, а протести вийшли за межі Києва і охопили майже всю територію України.
В ході зіткнень були арештовані і поранені сотні людей, з’явилися перші жертви.
На тлі глибокої кризи державного управління і довіри до влади, в умовах силового тиску президент В. Янукович вступив в прямі переговори з опозицією, результатом яких стало скасування Верховною радою 28 січня 2014 року антіпротестних законів, відставка уряду Миколи Азарова і амністія для затриманих міліцією.
28 січня 2014 роки за скасування пакету цих законів проголосували 361 з 412 народних депутатів, зареєстрованих в сесійній залі,
не голосувала лише фракція КПУ.
Депутати зустріли рішення аплодисментами.
Також була оголошена амністія учасникам протестів.
2 лютого закон про скасування вступив в силу; проте ряд положень законів 16 січня по техніко-юридичних причин залишався в силі до 2 березня 2014 року, коли вступив в силу прийнятий 23 лютого закон про припинення їх дії.
Після цього з усього комплексу прийнятих 16 січня обмежувальних заходів в силі залишалися лише запропоновані КПУ норми Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за наругу над пам’ятниками і могилами тих, хто боровся з нацизмом у роки Другої світової війни, а також за публічне заперечення чи виправдання злочинів фашизму і пропаганду неонацистської ідеології (ці положення 28 січня 2014 року було заново прийняті Верховною Радою після вищезгаданого голосування за скасування всіх законів 16 січня) вони, однак, піддали ись кардинальної ревізії навесні 2015 року.
Запроваджувалася процедура заочного кримінального переслідування, яка передбачала в разі передбачуваного ухилення особи від явки до органів досудового розслідування або в суд можливість притягнення його до кримінальної відповідальності заочно.
Встановлювалася адміністративна відповідальність за рух колон чисельністю більше п’яти транспортних засобів без погодження з ДАІ, в разі створення ними перешкод дорожньому руху.
Заборонялася діяльність ЗМІ, які не мають державної реєстрації.
Спрощувалася процедура залучення депутатів парламенту до кримінальної відповідальності.
Порушення правил проведення мітингів каралася штрафом або ув’язненням до 10 діб. Заборонялося участь в демонстраціях з використанням засобів, що утруднюють ідентифікацію особистості, присутність на мітингу з відкритим вогнем, піротехнікою, зброєю, газовими балончиками, вибухівкою і т. П. Засобами, а також в одязі, «схожою на форму співробітників правоохоронних органів»,
з покаранням у вигляді штрафу або арешту до 15 діб.
Аналогічне покарання передбачалося за несанкціоновану установку наметів, сцени, звукопідсилюючої апаратури.
Вводився штраф за невиконання законних вимог представників СБУ або перешкоджання їх діям і посилювалися покарання за аналогічні дії по відношенню до співробітників правоохоронних органів.
Запроваджувалася кримінальна відповідальність за «екстремістську діяльність» – виготовлення і поширення, в тому числі через Інтернет, матеріалів, які закликають (обґрунтовують, виправдовують) до насильницької зміни або захоплення влади, порушення суверенітету або територіальної цілісності держави, незаконному втручанню в діяльність влади, а також до порушення прав, пропаганді нерівності або розпалювання ворожнечі по якомусь критерію (в тому числі соціального) і мотивованим цією ворожнечею масових заворушень, порушень гра жданского порядку, хуліганських дій, актам вандалізму.
Заборонялося здійснення екстремістської діяльності громадськими об’єднаннями та релігійними організаціями.
Запроваджувалася кримінальна відповідальність за наклеп – штраф, виправні роботи або обмеження волі до 2 років (в разі завідомо неправдивого обвинувачення в тяжкому злочині).
Запроваджувалася кримінальна відповідальність за блокування державних і громадських будівель (до 5 років), за блокування доступу до житла (в тому числі групою осіб, за що передбачалося позбавлення волі на строк від двох до шести років)
і посилювалася – за блокування транспортних комунікацій (аж до позбавлення волі на строк до 2 років) і захоплення державних і громадських будівель (позбавлення волі на термін від 3 до 5 років).
Посилювалася кримінальна відповідальність за хуліганство (в тому числі по відношенню до охороняє громадський порядок під час виконання ними обов’язків – позбавлення волі на термін від 2 до 6 років), знищення майна (в тому числі співробітника правоохоронних органів при виконанні обов’язків або членів його сім’ї – аж до позбавлення волі на строк до 5 років), групове порушення громадського порядку (аж до позбавлення волі на строк до 2 років), масові заворушення (аж до позбавлення волі на термін від 3 до 6 років).
Запроваджувалася кримінальна відповідальність за незаконне збирання та поширення конфіденційної інформації про співробітника правоохоронних або судових органів, а також його родичів; або поширення матеріалів, що демонструють явну неповагу до співробітника цих органів.
Запроваджувалася кримінальна відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу державних інформаційних ресурсів або поширення секретної інформації.
Передбачався контроль Служби безпеки України за дотриманням усіма юридичними особами норм технічного захисту інформації, розробка яких також покладалася на СБУ.
Посилювалися регулювання діяльності громадських організацій і збільшувалася кількість законних підстав для їх заборони.
Зокрема, вводилося поняття «громадських об’єднань, які виконують функції іноземних агентів» – організацій, фінансування яких здійснювалося з іноземних джерел та які брали участь у політичній діяльності (остання, в свою чергу, визначалася як «участь (в тому числі шляхом фінансування) в організації і проведенні політичних акцій, що мають на меті вплив на прийняття рішень державними органами, зміна визначеної ними державної політики, а також для формування думки суспільства в у азанних цілях »).
Відносно таких громадських організацій не діяли правові норми щодо звільнення від оподаткування; вони зобов’язані були під загрозою заборони регулярно публікувати звіти про свою діяльність і джерела фінансування; назви таких організацій і все що видаються або поширювані ними матеріали повинні були містити словосполучення «громадське об’єднання, яка виконує функції іноземного агента».
Державна охорона і правовий захист, що надається працівникам правоохоронних органів (в тому числі в Збройних силах),
прокуратури, судів та спецслужб, відтепер поширювалася також на членів їх сімей і близьких родичів на відстані трьох поколінь (від прадідів до правнуків).
Президент і Верховна рада отримали можливість достроково припиняти повноваження призначених ними членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.
Національна комісія з держрегулювання зв’язку та інформатизації отримувала право без рішення суду обмежувати доступ до інтернет-ресурсів, що поширюють протизаконну інформацію, або здійснюють діяльність інформаційного агентства без реєстрації.
Надання послуг мобільного зв’язку дозволялося тільки за умови укладення письмового договору між оператором і споживачем.
Запроваджувалася можливість накладення за рішенням суду заборони на відвідування окремими особами футбольних матчів.
Спрощувався порядок залучення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі приладами фото- і відеоспостереження – зокрема, встановлювалася презумпція винності осіб, на які зареєстровані фігурують в фото- або відео матеріалах транспортні засоби.
Запроваджувалася кримінальна відповідальність за наругу над пам’ятниками і могилами тих, хто боровся з нацизмом у роки Другої світової війни (обмеження або позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, в разі повторного порушення – обмеження або позбавлення волі на строк від 4 до 7 років, при наявності особливо тяжких наслідків – від 7 до 12 років), а також за публічне заперечення чи виправдання злочинів фашизму і пропаганду неонацистської ідеології (аж до позбавлення волі на строк до 2 років).