Заміж мене тепер медовим пряником і всіма доларами світу не заманиш, хоча моя рідня і особливо мама не розуміють, як отак без чоловік і штанів поруч можна жити в кайф. Бо жіноче щастя – це якраз обслуговувати ті штани.
Кохання не існує, скажу я вам, і ніхто мене не переконає в зворотному, я на свою матусю надивилася в цьому плані.
Мама вийшла заміж за батька з великого кохання. Як пізніше виявилося, кохання з його боку ніякого й не було. Таке творив! В склянку заглядав, ревнував, а потім ще й зраджувати почав.
Мені було 16 років, коли вони розлучилися, мама просто втомилася все це терпіти.
Я весь час говорила мамі, що в кохання не вірю, і заміж виходитиму за розрахунком. Якщо немає кохання, то нехай буде достаток.
Мама сміялася, відповідала, що ще не зустріла того, з яким буде «рай і в шалаші». Але вона помилилась.
Вперше заміж я вийшла за одногрупника, який на той момент уже мав свою трикімнатну квартиру, машину. Усе купили йому досить заможні батьки. Мене, як не дивно, добре прийняли. Адже я з неповної родини та з неблагополучним батьком.
Зі свекрухою спілкуємося досі, онука Марія Степанівна відвідує регулярно. Розлучилися з першим чоловіком мирно, він зустрів іншу, я все зрозуміла. Може тому, що не любила, важко не було його відпускати.
Мені після розлучення дісталася квартира, машина, отримую аліменти на сина, і ще колишній чоловік його повністю утримує, все необхідне купує. Плюс свекруха допомагає.
Вдруге я була одружена з чоловіком, старшим на 11 років. Артем був моїм начальником. Вистачило року, щоб зрозуміти, що без нього мені буде краще. Це просто стовідсотковий егоїст, мабуть, тому й розлучений був.
Нині живу сама, синові 15 років. Заміж мене вже й калачем не заманиш. Займаюся собою, побувала в багатьох країнах, вивчила на додачу до англійської ще три мови – французьку, німецьку і іспанську, їжджу в ці країни по роботі – у мене власна турагенція.
Є у мене час і на книжки, і в кіно та театр сходити, в кафе з друзями. Маю серед друзів і жінок, і чоловіків, які мене підтримують, а я – їх. Стаються іноді і романи – не без того. Але я не роблю стосунки сенсом свого життя.
Тому, паняночки, не розказуйте мені тут, що кохання – це головне в житті, а життя з чоловіком під одним дахом – верх жіночих мрій і щастя. Я на собі переконалася, що це зовсі-зовсім не так. Щастя – належати собі і бути вільною.
Фото – авторське.