– Мамо, якщо ви це зробити – і від вас одразу переїду і навіть родичатися не буду, забуду, що ви є! Мені тут малеча ваша під ногами не потрібна! Ви мене до 15 років не ростила, а на бабусю спихнули! – моя 19-річна дочка влаштувала вчора цілу сцену.
Це правда. Так склалося, що нашу доньку Вікторію виховували мої батьки. Ми з чоловіком навчалися на першому курсі вишу, коли дізналися, що у нас буде малеча.
Тоді ми з Павлом швидко розписалися, але вирішили, що навчання я не залишатиму адже це не тільки освіта і моє майбутнє, а й дитини. Так дочка і росла у дідуся та бабусі до 15 років.
Звичайно, ви запитаєте, чому не забрали раніше? Після закінчення навчання треба було стати на ноги, шукати роботу, бо перебивалися підробітками чоловіка та допомогою наших батьків.
Потім – купівля квартири, борги, кредити. А Віка звикла жити там, не дуже хотіла до нас, та й мама вмовляла, що їй, мовляв, краще з ними.
Школа знову ж таки там була поруч і Віка не хотіла переходити в іншу. На вихідні та канікули забирали додому, але дочка сумувала за «своїм» будинком. Було прикро, але що робити!
І ось минули роки, нам з Павлом зараз по 39 років, все є для життя, і ми з чоловіком вирішили народити другу дитину. Дуже хочеться відчути повноцінну радість батьківства, нікуди не поспішаючи. Хіба ми не маємо на це права?
Що тут розпочалося! Батьки відразу ж почали докоряти, що ми не здатні були і одну виростити, а тут надивилися реклами гарного дитячого одягу та памперсів і вирішили, що дитина – це лялька, яка не плаче і спить по ночам немов янголятко.
Дочку налаштували проти нас, Віка, якій вже 19 років, категорично проти брата чи сестри, сказала, що ми вже не того віку, і їй за нас буде соромно перед подругами. А ще вона назад переїде до бабусі.
Ось так дідусі з бабусями виховують онуків за принципами минулого віку. Вклали дівчинці в голову, що народжувати дитину – це соромно.
А ми з Павлом дуже хочемо ростити маленьку дитину, адже з донькою я була позбавлена такої можливості. Хіба наше з чоловіком бажання варте осуду і ми не маємо вже права на такий крок, як народження дитинки? Ви теж так вважаєте?