Звітувати перед чоловіком за свою зарплату?
– Вранці чоловікові кажу – кинь мені трохи грошей на карту, ну чи готівки залиш, якщо є, – розповідає тридцяти п’ятирічна Уляна. – Піду після роботи в магазин сьогодні, холодильник уже пустий! А він мені, з таким обуренням, а твоя зарплата де? Ти що, вже всі гроші кудись потратила за два тижні? Та з таким обуренням знаєш, ніби я «спустила» мільйон!
У Уляни цілком середньостатистична сім’я: чоловік, двоє дітей восьми та п’яти років. Із самого початку вони живуть у квартирі, що належить свекрам.
Розподіл обов’язків у сім’ї вони теж класичний: побут і діти цілком і повністю дружині.
З урахуванням цього Уляна і роботу собі підбирала після декрету, на чільне місце ставлячи аж ніяк не заробіток і кар’єрні перспективи, а близькість контори до будинку і можливість без особливих проблем відпрошуватися і брати лікарняні.
– Працюю зараз за копійки, звісно! – зітхає Уляна. – Чистими виходить пару тисяч на руки, для міста це пшик. Але зате маю можливість займатися домом і дітьми… Начальство у нас розуміє, піти можна раніше, прийти пізніше, відпрацювати годину-півтори в інший день. І на лікарняні дивляться крізь пальці. У будь-якому іншому місці мене вже звільнили б з цими лікарняними, а тут ніхто ні слова не каже…
Працює Уляна до чотирьох годин, потім забирає дітей із саду та продовження і йде додому «на другу зміну» — готувати, прати, прибирати та гладити.
– А бюджет у вас загальний у сім’ї? Або як ви фінансові питання вирішуєте? Хто платить за комуналку, продукти, покупки?
– Та я навіть не знаю, як назвати наш бюджет! – махає рукою Уляна. – Загальний чи якийсь – не зрозуміло… Платить той, у кого картка ближче. Хоча, звичайно, чоловік має основний дохід, я – на підхваті. Але ми обидва купуємо продукти, платимо за квартиру, за садок, за шкільні обіди і таке інше.
«Власними» грошима Уляна також оплачує і особисті покупки: колготки, помади, перукарні тощо.
При цьому гроші з обох карт йдуть усі в нуль і наприкінці місяця кілька днів сім’я живе на нулі. Не голодують, звичайно, але сидять на макароні, під’їдають запаси круп і з великим нетерпінням чекають на заповітне повідомлення про зарахування грошей.
Чоловік така ситуація дуже гнітить. Жити з двома дітьми і зовсім без накопичень не можна, раз у раз бурчить він. Навіть пенсіонери зі своїх кумедних пенсій примудряються щось відкладати.
– Треба не витрачати менше, а заробляти більше! – відповідала Уляна.
Півроку тому чоловік Уляни знайшов підробіток – займається нею двічі-тричі на тиждень вечорами після основної роботи. Але парадокс – ці гроші в бюджеті зовсім і не відчуваються. Накопичень як не було, так і немає і більше того – останні пару місяців вони так само перед зарплатою сидять на крупах і макаронах.
А цього разу чоловік раптом прив’язався до Уляни не на жарт.
– Чоловік раптом вирішив, щоб я звітувала, куди я витрачаю свої гроші! – засмучено розповідає Уляна. – Вимагає виписку з рахунку показати… Чому я маю? Це моя заробітна плата! Я все до копійки витрачаю на сім’ю, на дітей. Та й сам факт, що з мене вимагають звіту, м’яко кажучи, неприємний.
Як вважаєте, дружина має звітувати перед чоловіком за власні гроші у цій ситуації? Чи з боку чоловіка вимагати таке – нетактовність?