Поки я горбатилася на заробітках в Італії, мій чоловік звів на подвір’ї батьків хату. Потім зробив за мої гроші ремонт і з мамою купив гарні меблі. Я вже думала повертатися назавжди, як мені зателефонував чоловік сестри. – Я випадково в твоєму селі опинився. І ти знаєш, так, хата велика, добротна, але на подвір’ї якась жінка хазяйнує. Я ж вирішив розпитати про все сусідів. Виявляється, твій чоловік розказує, що ви давно розлучилися.
В батьків нас було двоє. Я і сестра Орися. Ми народилися рік за роком, тому були не тільки сестрами, а й подругами.
Я вийшла заміж першою. Чоловік відразу ж сказав, що жити будемо з його батьками, він в них одна дитина, тому залишити їх він в селі не зможе.
Я вирішила, що це й на краще, оскільки дома ще сестра. Згодом і Орися вийшла заміж і в нашу хату привела зятя. В них двоє діточок.
Життя моє не було легке. Свекри мене не прийняли як рідну дитину. Я багато і важко працювала і в хаті і на городі і господарство на себе взяла.
Сестра ж вийшла заміж і в нашу хату привела зятя. В них двоє діточок.
Коли звільнилось місце в сільській бібліотеці, я туди влаштувалася.
Але більше цього хотіла свекруха, щоб я нікуди в місто не подалася, і кращого життя не побачила.
Зарплата там була – копійки. Чоловік працював завгоспом в школі. Якби не господарство, не знаю, як би ми вижили, але воно потребувало величезних зусиль.
Може, якби Боженька подарував нам дитинку, я б і не поїхала на заробітки в Італію, а так мене нічого не тримало.
До того ж сестра часто просила допомагати батькам, бо здоров’я з кожним роком здавало, а потім мама й взагалі злягла.
В мене була знайома, яка вже давно працювала в Італії. Я поговорила з нею і вона пообіцяла мені допомогти. Ось я і подалася на чужину.
Я багато років працювала в Італії. Всі гроші я надсилала чоловіку і сестрі, щоб та доглядала батьків. Потім і батьків не стало. Я приїжджала попрощатися, але за тиждень знову поїхала, бо сеньйора до мене звикла і чекала.
Чоловік в той час звів на подвір’ї батьків добротний будинок. Все це, звісно, за мої гроші.
Зробив ремонт, купив з мамою хороші меблі.
Я вже подумувала про те, щоб назавжди повернутися додому, але одного дня пролунав дзвінок від чоловіка сестри.
– Я був недавно у твоєму селі, і ти знаєш, на подвір’ї, біля твоєї хати якась жіночка порається, наче господиня. Я ж розпитав сусідів, і мені сказали, що ця Гануся вже більше року тут хазяйнує. Вони навіть здивувалися, бо твій чоловік всім розказує, що ви розлучилися давно.
Я не могла повірити його словам, але це була правда.
Мій чоловік хазяйнував з іншою жінкою в хаті збудованій за мої гроші.
Потім і по документах виявилося, що все майно записане на його маму.
Словом, залишилася я ні з чим.
Пропрацювавши ще чотири роки я заробила на однокімнатну квартиру в районному центрі.
Тепер одна старість зустрічаю.
Чоловік же в моїй хаті з новою дружиною живе. В них двоє діточок.
Ось таке в мене життя…