Хочу вам нажалітися на свою невістку. Я ніколи такого раніше не робила, але, мабуть, прийшов таки час, бо її витівки перейшли межу.
Ми з чоловіком живемо в своїй трикімнатній квартирі.
Ми вже давно пенсіонери. Чоловік ще трохи ходить по підробітках, він хороший будівельник, а я вже сиджу дома на заслуженому відпочинку.
В нас два дорослих сина. Вони вже створили свої сім’ї. На двох дітей в нас аж п’ятеро онуків, за що ми дітям, і в тому числі і невісткам, дуже вдячні.
Діти мають свій дах над головою. Ми їх вивчили, тому нема на що невісткам і сватам жалітися.
Старший син п’ять років стажувався в Америці. Там його хотіли залишити і на роботу, але він, як справжній патріот своєї Батьківщини, вирішив жити і працювати дома.
Старша невістка з багатої сім’ї. Свати в мене також хороші. В них гарна дача біля невеличкого лісу, там і озеро є, де хлопці рибу ловлять. Ми туди часто на шашлики приїжджаємо.
Свати хоч і багаті, але такі люди, що не зазналися, що ми з чоловіком дуже цінуємо.
Молодша невістка попростіше, але людина хороша, і з батьками Наталі ми гарно ладнаємо.
Єдине, що мене почало злити в ній відразу після весілля, що Наталя почала наводити в моїй квартирі порядки.
Але це не такі, як ви собі подумали. Взагалі в мене дуже чисто, я пропрацювала багато років в аптеці, і чоловік часто каже, що в нас чисто, як в аптеці.
Наталі ж не подобається багато чого в квартирі.
Наприклад, вона подарувала мені новий набір з посуди, а все моє, як вона каже, старе, попросила викинути.
Я на початку сперечатися не хотіла, і ледь вмовила Наталю, щоб не викидати, я завезло сестрі в село.
Потім невістка взялась за постільну білизну. Всю мою викинула, а привезла справді шикарну. Ну тут я нічого проти не мала. Ми з чоловіком в першу шлюбну ніч на такій не лежали.
Потім зняла килим зі стіни, бо то вже не модно. Але що мені та мода. Мені тепло було від стіни біля ліжка, але нічого не поробиш, Наталя керувала, а син виконував її забаганки.
І ремонт невеличкий вони в прихожій зробили. Грошима на це все сини обидва скидалися, нема чого казати, в тому плані діти в нас хороші.
А місяць тому син з невісткою прийшли до нас, і сказали, що ми на десять днів їдемо в Закарпаття на курорт. Це там, де термальні води. Все вони оплатили і самі організували.
Ми з чоловіком зраділи. Колись туди їздили, але потім то грошей не було, чи шкодували собі, то часу немає.
Якби ж я знала, що невістка задумала, в житті б не згодилася.
Ми коли там з чоловіком були, то діти нам декілька разів дзвонили. Наталя ж забігала до нас кожного дня, бо в нас котик в квартирі залишився.
Приїхали ми зі Степаном через десять днів і квартири рідної не впізнали.
Вони викинули мою добротну стінку, а поставили зі своєї квартири невеличкий комодик і сервантик під посуду.
Також були нові і дивани і крісла м’які.
Але я не за цим сумую. Найбільше мене засмутило те, що в Наталі піднялася рука викинути іграшки, які я ще з того часу як хлопці малі були, берегла. А ще їхні зошити, табелі, книги деякі. Я все це збирала, як пам’ять.
Потішило мене єдине, що вона не на смітник ці іграшки відправила, а в якийсь музей, чи щось таке.
Я три дні з ними не спілкувалася через ці речі, така мене образа взяла.
Але потім таки змирилася.
Ну що не зробиш, заради дітей. Ну така вже в мене невістка.
Скажіть мені, будь ласка, а ви б образились через таку “витівку”?