Мій чоловік Степан пішов від мене до дочки моєї найкращої подруги Лариси. Лара ще й хрестила нашого сина! Подруга й кума вмовляє мене аби ми продовжували спілкуватися, наче нічого й не сталося. Може, вона й права, та розповім все по порядку, мою драму.
Із чоловіком Степаном ми побралися ще в університеті. Було дуже важко, бо у нашій студентській родині невдовзі народився син. Тільки допомога батьків уберегла нас від розлучення.
Але зате, коли Максик підріс, ми змогли купити квартиру, машину. Заробляли дуже добре, і жили, як то кажуть, душа в душу.
Ми з Стьопою маємо спільну університетську подругу, з якою підтримували зв’язок усі ці роки, Ларису. Вона навіть хрестила нашого сина. Подруга розлучена, у неї є доросла дочка.
Ви можете подумати, що мій чоловік зрадив мені з Ларисою, але ситуація набагато гірша – чоловік пішов від мене до її дочки! Не став приховувати, пішов із сім’ї, купив квартиру для себе та молодої дружини. Не чекала, що нашу квартиру він милостиво залишить мені та синові, але Степан зробив саме так.
Я розумію, що подруга тут не винна, але мені неприємно з нею спілкуватися після того, що сталося. Вона не горить бажанням бачити свою дочку, з якою припинила всі контакти, а ось зі мною намагається налагодити стосунки. А я не знаю, як себе вести з Ларисою, як правильно.
Колишній чоловік добре заробляє, дарує Лесі тій дорогі подарунки, машину нещодавно купив. Чомусь мені здається, що вона з ним якраз заради грошей. Не прийшов би він проситися назад, коли вона знайде собі чоловіка молодшого чи багатшого. Але поїзд давно вже пішов, мені він не потрібен.
А от як бути з подругою? От цього я ніяк для себе вирішити не можу. Всім заздалегідь дякую за поради.