Я до невістки не сміла говорити, тому коли син залишився в кімнаті один, запитала, чому без банок. А він мені знаєте що відповів? Що його тещі більше потрібно, бо вона в селі живе, ось вони з Катею все туди і возять. Мене це розізлило, ось я і вирішила їм цього року нічого не передавати. Може до них дійде. Більше доньці до Києва передам. І нехай хтось тільки скаже, що я не гарно перед сином вчинила.
А я відразу собі сказала, що цього року жодної банки для дітей не законсервую. Як вони зі мною, так і я з ними.
Дуже мені неприємна ця ситуація, тому вирішила поділитись нею і з вами.
З чоловіком у нас двоє дітей. Старший син Валерій і молодша на чотири роки дочка Світланка.
Діти в нас дуже виховані, ми вивчили їх, все, як має бути.
Син працює юристом, а Світланка наша провізор в аптеці.
Обоє вже створили свої сім’ї.
Першою заміж вийшла дочка, але через два роки після весілля вони з чоловіком переїхали жити до Києва.
Вже напрацювали вони собі там на квартиру і виховують синочка.
Син також вже створив сім’ю.
Невістка наша родом з села, але дуже розумна дівчина. До декрету працювала викладачем англійської мови в університеті.
З Валерою вони виховують близняток дівчаток.
Оскільки ми живемо в одному місті, я не раз допомагала Каті з дітьми. Зараз їм вже по чотири рочки, тому трохи вже легше, оскільки ходять в садочок.
Свати мої живуть в селі тому багато допомагають дітям з овочами чи молочними продуктами, бо тримають ще корівчину.
Ми хоч з чоловіком в місті живемо, та також стараємось дітям допомогти.
Наприклад влітку я і для дочки в Києві і для сина з невісткою, консервую огірки, помідори, компоти, варення.
Інколи огірки мені сваха для закруток передавала, іноді син купляв, а бувало й таке, що я сама на оптовий ринок з чоловіком бігала по декілька разів, бо важко донести.
Але цього року я їм жодної банки не передам, бо трохи вони мене дивують, чи просто зручно на голову нам сіли, хто його знає.
Кожного року я наголошувала сину, що коли їдуть до нас, то нехай візьмуть скільки зможуть пустих банок. На даний час вони не дешеві, щоб ще й їх купляти. Десь два рази привезли по три банки, і на тому все закінчилося.
Цього року я їх знов попросила, але коли син з Катею приїхали в гості, то знов з пустими руками – без банок.
Я до невістки не сміла говорити, тому коли син залишився в кімнаті один, я запитала, чому без банок. А він мені знаєте що відповів? Що його тещі більше потрібно, бо вона в селі живе, ось вони з Катею все туди і возять.
Мене це розізлило, ось я і вирішила їм цього року нічого не передавати. Може до них дійде. Більше доньці до Києва передам.
І нехай хтось тільки скаже, що я не гарно перед сином вчинила…
Автор – Наталя У.