І що за люди в тому селі живуть? Ну чи то заздрять, чи просто немає про що поговорити.
Але давайте розкажу все по порядку.
Ми з чоловіком Славком живемо в невеличкому селі, де про всіх все знають. Звісно, є сім’ї такі, що приховують своє життя, але про таких все одно ходять чутки.
Не знаю чи ті чутки про наші сім’ю ходять, бо все-таки ми звичайна сім’я. З чоловіком маємо доньку Анну і сина Івана.
Колись в хазяйстві тримали коня і свиней, тепер все продали, як і більшість наших односельчан. Тож не думаю, що злим язикам є за, що в нашій сім’ї зачепитися.
А ось наші сусіди постійна тема для обговорення.
Галина з Василем мала двох дітей, але ось наважилися на третю дитину. І неочікувано Бог дав їм двійнят. Це було потрясінням для майбутніх багатодітних батьків і для нашого маленького села.
Пам’ятаю, тоді багато, хто обговорював ту пару. Все-таки не кожен день в селі щось цікаве відбувається.
Хтось зловтішався, хтось переживав за майбутніх немовлят, хтось тільки і ходив обмовляв.
Але це не завадило Галині добре виносити і привести на світ дітей. Звісно. було важко, часто чоловік сидів з дітьми іноді його батьки, які жили не далеко.
Одного разу Галя попросила посидіти з її дітьми мене, так і зав’язалася наша дружба, бо до того ми були просто сусідами.
Звісно, в дітей не було багато одягу, але всі були одягнені хоч і не за останніми віяннями моди, але були чисті і охайні.
Василь важко працював, але це давало свої плоди. З жінкою змогли покласти бруківку в подвір’ї, змогли замінити жигуль на хороший бус. Одним словом, роботящі люди.
Але це не єдине, що мені в них подобається. Хоч ми і живемо далеко від церкви, майже на краю села, мої сусіди кожної неділі в церкві, і дітей до Бога привчають.
Звісно, іноді не всіх дітей беруть, але ніколи такого не було, щоб з хати взагалі нікого в церкві не було.
Це мені в них і подобається, бо я з двома дітьми не завжди до церкви можу вибратися. А іноді таке враження, що тих дітей я до церкви на прив’язі привела.
А в сусідки все-таки діти чемні в тому плані.
І ось прийшла моя сусідка, як завжди недавно до церкви зі своїми чотирма дітьми. І як тільки Галя зайшла в храм, частина людей переключила свою увагу зі служби на округлий живіт моєї сусідки.
Зрозуміло, що Галя при надії п’ятою дитиною. Не встигли люди з церкви вийти, як почали обмовляти сусідку. “І як це так, хтось і одної дитини не може мати, а тим, як маслом помазано! Що це таке твориться? Яке вони зможуть дати дитинство тим дітям?”
Різні були думки, в основному, засуджували Галю.
А ви як думаєте, чого ті люди так пхаються в ту сім’ю? Що думаєте про батьків, які мають чотирьох і більше дітей? Чи нормально так обговорювати людей? Що думаєте?
Автор – “АанГа”