Мама мого чоловіка не перестає мене дивувати.
В Галини Іванівни є двоє дітей: Марія і Сергій. Марія знайшла собі старшого на 7 років чоловіка і переїхала до нього в місто. А я ж навпаки переїхала з міста в село до Сергія. Хоч було не звично, але прийшлося пристосовуватися.
Основною причиною чому я переїхала в село було те, що в нашій квартирі не було місця. В моєї мами четверо дітей тому і без мене в домі не було де і яблуку впасти.
Але звісно ж я не зразу переїхала до Сергія. Ми довгий час зустрічалися.
В якийсь момент Галина Іванівна поїхала на два тижні до своєї сестри. Звісно, ми не могли не використати цей час. Так сталося що я приїхала до Сергія і дуже довго засиділася. Тому і залишилися на ніч, а потім на ще одну і на ще одну ніч.
Ми разом дивилися фільми, веселилися і разом зустрічали світанки.
Одного ранку я стала готувати сніданок. З радіо лунала якась передача про одруження. Все було тихо, спокійно, аж тут мені Сергій запропонував вийти за нього заміж.
Я ледь бутербродом не поперхнулася. Ось так без каблучки і романтики в мене пройшла пропозиція руки і серця.
Та попри все я була рада почути ці слова. За п’ять місяців відбулося весілля. Незважаючи на всю серйозність намірів, Галина Іванівна не дала спільно нам жити до весілля.
А вже після весілля виявилося, що до того всього свекруха ще й має скверну манеру розмови. Підвищений голос для неї це норма.
Життя в селі мало і свої полюси. Найбільший з них це Сергій поруч. Але Галина Іванівна вміло додавала свою ложку дьогтю в бочку меду. Свекруха завжди була на стороні чоловіка.
Думаю це і найбільше мене в ній дратувало. І як не крути, але Галина Іванівна все одно втручалася в наше життя.
Минуло трішки часу і я вже навчилася не реагувати на свою свекруху. Тепер більшість “бурь” через неї мене не дратують. Хоча й досі були моменти, де Галина Іванівна могла просто вивести з себе.
Десь за півтора року життя дійсно покращилося. Турбота, увага, тепло це все від Сергія перекривало всі незгоди. Нарешті ми зібрали гроші на омріяну поїздку у Францію.
Десять днів минули неймовірно. А головне чудо відбулося вже вдома, адже я дізналася, що чекаю дитину. Не можу не згадувати ці часи без усмішки на обличчі.
Така ж сама усмішка в мене з’являється, коли я тепер дивлюся на свого маленького синочка. Миколка хороший, але іноді й мені треба час аби від нього відпочити.
Сергій перший місяць навіть взяв відпустку чим дуже мені допоміг.
А далі ми домовилися, що кожного вечора п’ятниці я буду мати змогу зайнятися собою будь то фітнес чи подруги.
І ось цієї п’ятниці чоловік не прийшов додому. Попри домовленість він пішов в забігайлівку з друзями, а як прийшов додому то став галасувати і розбудив нашого маленького синочка.
А найгірше те, що моя свекруха не дала і слова йому сказати. Мабуть, її сину теж треба відпочинок. Звісно я розумію відпочинок відпочинком, але ж всьому треба знати міру.
І от що робити? Як перевчити свекруху? Що зробити аби вона не пхалася до нас?
Автор – “АанГа”