Uncategorized

Після того, як я зустріла свого чоловіка в ресторані з іншою, я подала на розлучення. Тільки тоді я зрозуміла, чому він у всьому робив винною мене. Олег хотів розлучитися “моїми руками”. Я знала, що колишній дуже скупий, але те, що він забрав навіть наш спільний подарунок дітям на день народження – самокати, мене приголомшило. Але минув деякий час і діти питають за тата, та й сам Олег визнав свою помилку і проситься назад

Я довго на це наважувалася.

Думка про розлучення не прийшла в один момент. Колись ми з Олегом добре жили. До одруження зустрічалися максимум місяць. Я тоді дуже хотіла дітей і це не дивно, адже тоді мені було вже 27.

Якось я не звернула увагу, що мій обранець не дуже щедрий, але якщо чесно, то не було і коли звернути на це увагу. Все швидко закрутилося.

До одруження я мала чудову самооцінку. Легко могла відстояти свою думку або ж відшити якось хлопця.

А з Олегом я стала такою м’якою. Спочатку мене це лякало і схоже не дарма. За роки життя з чоловіком я зрозуміла, що втратила справжню себе.

Але що мені було робити. Двоє дітей і ніде повертатися. Хоч моя мати завжди б подала руку допомоги, але в неї і своїх клопотів багато.

Олена і Вероніка стрімко росли їм потрібні були нові речі. А оскільки це були близнюки, то й іграшки вони хотіли завжди одинакові.

Пам’ятаю на день народження ми купили їм самокати.

Ну зрозуміло, що за гроші чоловіка, адже я в декреті, але це подарунок від нас обох. Було чудово бачити як радіють наші діти.

Спогади про це залишаться на все життя.

Мені подобається гуляти з дітьми в нашому парку, а причиною тому є ще й наш знайомий вдівець. Віталій самостійно виховує дівчинку, Зоряну. Ми часто бачимося в парку біля дому. А все почалося з того, що наші діти подружилися.

Ми з Віталіком іноді брали каву і сідали на лавочці аби поговорити.

Якось сталося так, що я швидко довірилася чоловікові. І хоч розмови з ним мені давалися легко я ніколи не переходила грань дозволеного.

Але попри це все Олег все одно почав мене ревнувати. Чоловік почав перевіряти мій телефон, влаштовувати “бурі” і ніяк не міг заспокоїтися в пошуках до чого “приколупатися”. В якийсь момент я навіть зрозуміла, що переконувати в протилежному просто немає сенсу.

Одного осіннього дня я вийшла прогулятися, після вечірньої “бурі” з чоловіком на душі досі був осадок. Діти були в мами тож я могла трішки приділити час собі.

Але замість того, щоб відпочити, надокучливі думки заполонили мою голову. В якийсь момент я зрозуміла, що прийшла до одного популярного ресторану в нашому місті. Але найцікавіше було те, що я побачила там свого чоловіка з якоюсь жінкою.

Сумнівів не було, в нашій родині якщо хтось і ходив наліво, так це сам Олег.

Як тільки я дізналася, що в чоловіка є інша то подала на розлучення. Я завжди знала, що Олег не щедрий, але справжнім обуренням для мене стало те, що він забрав все з дому навіть самокати, як подарував нашим дітям.

Я дуже злилася, але минув місяць і діти питають де тато. Мені шкода моїх дівчат, та вже і Олег проситься назад.

Невже я маю все забути і побачити? Що робити? Невже можна побачити такий вчинок?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації в матеріалах із посиланням на зовнішні джерела. Роміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання на LikeMe заборонено.