Звуть мене Володимир, мешкаю в Києві. Мені скоро 61 і я не був одружений. Дітей нема також, і не буде. Але це ніколи мене не гнітило, а навпаки – я багато чого досяг, я здоровіший за багатьох ровесників і краще за них виглядаю, бо завжди приділяю собі увагу і турбуюся про себе.
Але недавно я зустрів Маргариту і готовий одружитися, вимагаю тільки укласти шлюбну угоду.
За 60 років я так і не одружився, дітей у мене немає, але зараз готовий на серйозний крок, але з умовою. та про все по-порядку.
Почуваю я себе досить молодим, хоча скоро мені виповниться 61 рік. І що? Більшість моїх хобі залишилися в мене ще змолоду, зі студентських років. Також є вірні надійні друзі, наша компанія не розвалилася, як у інших, під вагою сімейної та суспільної відповідальності.
Як вже сказав, ніколи не був у шлюбі, хоча, чесно кажучи, жінки своєю увагою мене не обділяли. І, нарешті, маю гроші. Коли живеш сам, голова налаштована так, щоб жити й робити багато хорошого для себе. А не колупатися у використаних підгузках і слухати, як тебе знову пиляє дружина.
Так, дітей у мене нема і не буде. Але я не бачу в цьому жодної проблеми. Я не король і не якась феноменально розвинена людина, якій конче треба залишити свої гени для історії. Втім, як і 99,9% людей, які живуть Землі. Тому я не маю внутрішнього почуття незадоволеності від того, що я не можу продовжити свій рід.
У дитбудинках ростуть діти, які нічим не відрізняються від інших. То чому ж пари, що не можуть мати дітей, не поспішають забрати їх до себе додому? Але це я, мабуть, кудись пішов не туди в роздумах. Прошу мене вибачити.
Так ось, півроку тому я познайомився з однією прекрасною жінкою, Маргаритою. Вона також, як і я, одна. Вдова, все життя була заміжня за одним чоловіком. Спершу, за її словами, вони дуже кохали одне одного. Але потім прийшли рутина, побут. Ну, ви розумієте. І шлюб став геть іншим.
Дітей Маргарита не хотіла, вірніше не хотіла такого батька своїм дітям. Але й розійтися не вистачало сміливості. Що родичі та сусіди скажуть? Я завжди був проти того, щоб озиратися на когось іншого, ухвалюючи власні рішення. Але ми всі різні. Тепер, гадаю, ми досягли того рівня духовної близькості, щоб одружитися.
Маргарита справді чудова людина, як на мене. І я був би дуже не проти прожити з нею разом хоч усе життя. У мене хороша квартира, її житло можна буде віддати під оренду квартирантам і витрачати ці гроші тільки на її забаганки, я не проти.
Але! У мене є одна головна внутрішня умова, яку я ніяк не можу їй висловити. Так, я про шлюбну угоду.
Розумієте, з віком ми не стаємо кращими. Ні фізично, ні духовно. І останнє мене турбує найбільше. Я можу і хочу забезпечити моїй поки що подрузі нормальний побут, з поїздками та відпочинком. Без проблем. Але я не хочу, щоб це було самоціллю нашої спілки.
За своє життя я мав честь познайомитися з багатьма жінками та дівчатами. І досить відчутна їхня частина хотіла від чоловіків банальної вигоди та ситого існування і більше і нічого.
Я помітив це ще в молодості і згодом усе більше переконувався в корисливості жінок. Тому, якщо в моєї подруги в якийсь момент раптом виявляться подібні погляди на життя, я не хочу бути для неї ходячим гаманцем.
Думаю, багато жінок мене повинні зрозуміти. Адже їм самим не подобаються альфонси, я правий, дівчата? Ось і я дотримуюся такої точки зору.
Якщо ми розлучимося, буде чудово, якщо кожен просто залишиться при своєму. Планів купувати новий будинок я не маю. Є дві машини у гаражі. За їжу й одяг я не проти платити сам, в мене є можливість. Хіба не було б чесним, щоб я не віддавав половини всього, що маю, якщо раптом у Маргарити зміниться до мене ставлення і вона захоче втекти від мене?
Мені здається, все може статися. Адже і її колишній чоловік їй сподобався одного разу.
Більшість друзів кажуть мені почекати якийсь час, придивитися одне до одного. Я й сам не проти. Але, придивляючись до Марго, я почав помічати, що вона іноді сама ні-ні та й натякне, що в нашому віці ходити до театру як мінімум дивно. Порівнює нас зі школярами, які мають таємний роман.
Я, звичайно, підіграю їй, жартую, але в самого від цього щоразу ніби неприємний холодок по спині проходить. Так, мабуть, відчувається ущемлена гідність?
Я знаю, що тут є багато розумних людей. І розумніші за мене знайдуться. Можливо, у когось з вас буде хвилинка, щоб дати слушну пораду в моїй ситуації. Бо я справді думаю, що Маргарита – та сама. Однак я, як і будь-який інший закоханий чоловік, можу і помилятися, а це означає, що все, чого я боявся і обходив стороною протягом життя, може наздогнати мене прямо зараз.
І що робити, коли тобі 60, а ти маєш перший невдалий шлюб? Гадки не маю. Тож доводиться вживати заходів на попедження.
Тільки попрошу без емоцій, грубі коментарі від жінок читати нема жодного бажання. Давайте спілкуватися адекватно, без образ.
Знаю, що деякі жінки бувають надто емоційними, коли розмова стосується стосунків, мені на емоціях не пишіть, будь ласка. А в іншому – всім добра, переможного миру й удачі!
Фото ілюстративне, авторське.