Знаєте, в мене Богдан весь час мав багато уваги від жінок. Хоч і зовнішність в нього далека від якогось грецького бога, але мені припала до душі його харизма.
В якийсь момент було щось на кшталт спортивного інтересу, щодо того чи буде Богдан моїм.
Декілька тижнів хитрощів і ось головний Ромео нашого університету був в моїх руках.
Звісно буди моменти, коли Богдан поглядав на інших, або ж інші на нього, але я швидко пояснювала суперниці, що їй нічого не світить.
Тоді я виглядала на всі 100%, але в мене не було і вибору.
Хоч як би важно не було, але кожного дня я була з прекрасним макіяжем та ідеальною зачіскою.
Частенько ходила у красивих сукнях і на підборах, від останніх ж в мене не рідко бували мозолі, але краса вона така.
Час минав, ось закінчення навчання, весілля, сім’я.
Перший час звісно я намагалася дивувати чоловіка романтичними вечорами, але потім появилась дитина і стало не до того. Я змінилася, стала зовсім сімейною, а ось Богдана тягнуло весь час на пригоди.
Ми поговорили і чоловік запевнив, що в нього нікого немає і більше ми до цієї розмови не поверталися.
І ось синочок Миколка підріс й пішов в садок, а я нарешті пішла на роботу.
В мене нарешті з’явився привід гарно одягнутися і нафарбуватися. Чесно кажучи я навіть скучила за цією ранковою рутиною, коли потрібно було зібратися на роботу.
Майже одразу я помітила зміни в поведінці Богдана. Чоловік став часто прискіпуватися до тих речей, на які б він не звертві раніше увагу.
Це переростало в невеликі “бурі”. Богдан почав надзвонювати і питати, де я знаходжуся, почав перевіряти мій телефон.
Чоловік все думав, що знайде там докази “походеньок наліво” і тому прискіпувався до кожного чоловічого номеру в телефонній книзі.
Доходило навіть до того, що Богдан змушував мене дзвонити тим людям, аби він переконався, що це не той, з ким я ходжу наліво.
Спочатку це все навіть веселило, коли чоловік пробував знайти того чого немає, але потім це почало злити.
Моя колега по роботі сказала, що навпаки це чудово, адже якщо б Богдан мене не любив, то б точно так не переживав. Ті безпідставні ревнощі Марина назвала турботою.
Слухаючи її мені ставалося легше, та і загалом я з Мариною могла поділитися всім, адже це була моя найкраща подруга.
Але хоч як би подруга мене не переконувала, що все добре, поведінку чоловіка я не могла довго терпіти.
Одного разу я вирішила піти прогулятися у свій вихідний і забрати сина з садочку. В голові крутилися думки про безпідставні ревнощі мого чоловіка.
Але всі розуми одразу зникли, коли в одному кафе помітила Богдана з Мариною, з моєю найкращою подругою.
І судячи з атмосфери і з того, як жінка ніжно дивилася на мого чоловіка, стало зрозуміло, що поки Богдан підозрював мене, то сам ходив “наліво” з моєю найкращою подругою.
В той момент моє серце розкололося, адже я втратила двох близьких мені людей.
Я думала кинути чоловіка і розірвати з ним всі зв’язки, але потім побачила нашого спільного сина і мені стало його шкода.
Тепер я не знаю, що мені робити.
А ви як думаєте, чи варто пробачати чоловіка заради дитини?
Як після побаченого жити, ніби нічого й не сталося?
Чи краще просто кинути Богдана?
Автор – “АанГа”